Чудо веселкове

Яке ти чудо веселкове,

Кохання миле не земне 

Що у повітря підіймає

Кудись несе несе несе

Над дзеркалами голубими

В яких я бачу відблиск хмар

мов долі сплетені та мрії

В солодких віяння вітрах

Де бурі хвилі розганяють

Кохання - мову забирає.

Та надихає…надихає…