Липучка
Вірш / Розваги«Залиш надію кожен, хто сюди заходить»
Данте Аліг`єрі
У залі чекання, де запах — єдиний маршрут,
де пам`ять фасують у капсули, урни і дати,
висить, як ганжа, і заманює, на гачку.
усіх свого роду крилатих.
Збирайтесь, колєги! Вона випромінює транс —
це жовто-неоновий шлях у солодку нірвану.
Ми всі — ветерани, позаду — до біса трас,
і винагорода попереду в`яне.
Усі ескадрильї малюють терпкі віражі,
пропелери крил розсікають повітря свободи.
Піке. Наближаюся до гран-прі.
Панове...
Прилип
до липучки, неначе в мазут, —
залишилось вгашене ``зараз`` і ``тут``.
Це сонячна лажа, липкий горизонт,
тут кожного з наших беруть у полон.
Ми прагнули кайфу, нас перло сюди
тепер сформували гербарій
на стрічці липучій неначе плоди
про кóтрі тут кожен так марив
У залі чекання,
де запах — єдиний маршрут,
де пам`ять фасують у капсули, урни і дати,
висить, як ганжа, і заманює, на гачку.
Усіх свого роду крилатих.
