Вірш / Психологія і відносини

Любити думками

Я їй зривав у полі квіти, Вона дрімала у метро. Мені — в морозі душу гріти, А їй хотілося в кіно.

Я рвав ромашки так невинно І заплітав їх у волошки. Вона сміялася дитинно, А я стругав важкії дошки.

Нехай всі руки у багнюці, А шкіра — оповита ранами, Вона втопала у науці І грала довгими пасмами.

Я закохавсь, молився днями, Щоб ті мої червоні маки Зросли бетонними піснями І гучно стогнали у голові:

«Люблю! Кохаю — з п’ят до вух! Милуюсь зморшками здивування. Вступив до клубу відчайдух, Що тануть в інших від зітхання».

Я їй романтики писав — Рядки, що виткані ночами. Вона чекала на троянди, А я їй братки рвав кущами.

Вона хотіла бути з багаттям, А я лиш сірником палав. Вона у водах — мов латаття, А я в калюжі потопав.

Так і не сходили в кіно: В кишенях — тільки злидні й слово. Їй — на бенкети у пальто, Мені ж на зміну йти вже скоро…