Особиста сповідь

В самотності багато речей можуть здаватися зайвими,

Перебити щасливий момент здатний і чийсь сміх.

До краплі спустошена, але тебе не благатиму,

І дорікати тебе не буду за те, що вберегти тоді міг.

Я пройшла через велику кризу захоплення

До всіх твоїх дивних рис.

Твої очі були глибокою для мене безоднею,

Що тягнули постійно думками вниз.

Поцілунки всі здавалися маривом,

Зрештою, ним завжди і були.

Перетворивши мене на спалахуюче паливо,

Яке зруйнувало місце, де квіти постійно цвіли.

Я ніколи не буду самотньою,

Буде хтось поряд, чи ні.

Мої думки стали моєю особистою сповіддю,

І настали яскраво-хороші дні.