***

почуття давно уже не мають сенсу,

я тихо стежу за нею щоденно

і мрію,

що колись ця дівчина знайде відгук у моїх очах,

сподіваюсь, що зусилля не марні,

коли відблиск маркавого місяця опиває землю вона запитує,

навіщо?

але я бачу на її обличчі іронічну посмішку і думаю,

справді,

я сам собі придумав сценарій,

я єдиний, хто його дотримується,

але вона мене знає вже не перший рік,

тому відчуває мій подих і чесність слів, що я говорю

мабуть було варто вчасно піти,

не нав`язувати їй свої безглузді думки

не дати шансу приходити у сни,

але тепер коли ти спиш поруч, благаю, просто мовчи

не треба згадувати мої помилки,

коли я хотів бути щирим,

але не вистачило сміливості

не траба казати про зайві речі,

спали наші спільні архіви,

нехай тепер мойри вирішують все за нас

бо що ж ми залишим по собі?

якщо на стільки безглуздо втратимо час

ми тепер обидва в неволі,

тож буде чесно,

якщо майбутнє все скаже за нас.