Вірш / Психологія і відносини

Полумʼя свічки поступово згасає,

Документи в могилу я свої складаю.

Митті життя кружляють довкола, 

Не завдають вже ніякого болю.

Світло погасло, обважніли повіки

Годинник змінив свої ритми.

Плач і стогін довкола лунає

Сенсу життя поволі втрачає.

Квіти зівʼяли під обеліском,

Сонце заховало теплу усмішку.

Осінь пройшлася кладовищем надій,

Просякнутим болем полишених мрій .

Промайнули слова, недосказані думи

Світло спогадів мене огорнуло 

В тиші ранковій усе зупинилось

Страхи мої на дні залишились.

Вже дописую строфу я останню

Плекаю в душі всі свої бажання. 

Невтілена мрія, недописана казка,

Несказана проповідь, полишена маска. 

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A