***

Сльоза солона

                        по лиці стікала

І тихо падала

                        краплинкою додолу.

А мати сина

                        в полі виглядала,

–        Коли повернеться

                        синочок мій додому?

Моя кровинко,

                         ти моє серденько,

Синочок любий,

                         ласкою зігрітий.

Ти став на захист

                            нашої країни,

Бо тут живуть

                       іще маленькі діти.

Ішов у бій ти

                          лицарем відважним.

Просив у Бога

                         сили і надії,

Щоби розквітла

                          наша Україна,

Щоби збулися всі

                            юначі мрії.

А Господь Бог

                          дивився в чисте серце

І дарував тобі

                            безмежну віру.

Надію дав:

                        Воскресне Україна

За те, що Богу

                            ти її довірив!