1 березня (усвідомлення)

Мені сумно і важко останнім часом. Думки нападають на голову, наче стадо голодних шакалів. Хочеться прибрати їх, але змоги не маю. Я почав читати нову книгу, про студента та професора. Про студента, який заклопотано забув про професора. І про професора, який чимдужче намагався уповільнити свою смерть...

Читаючи, я думаю про те, як важко було моєму дідусю. І наче приймаю те, що він пішов. Але скільки сенсів він мені залишив... Скільки світла. Життя. Правди. Любові. Це ні з чим не порівняти. Я думав, що відпущу його, проживши травму, але. Зараз здається, що і не потрібно мені це. Мені потрібно пам`ятати. Попри все.