Світланка Минченко 02 Жовтень / Оновлено

•193•

Вірш / Психологія і відносини

Пригадую те, чого в нас не бУло,

Воно яскравіше реальності.

Я як до зірок з тобою сягнула,

І це не в форматі «нормальності».

Наш рейс поза глузом і поза межами,

Моральних естетик, свідомості.

Як сон під самими «парижськими вежами»,

Ні сорому там, а ні совісті.

Контроль, штраф-стоянка, де ти і я,

Що зплутав тіла з пальцями,

Ніколи не мій ТИ, і я не твоя, -

І цей наш тандем - лише акція.

Але я мільйони віддам за цю мить,

Продовжу у вічність всі дотики,

Що тілом пройшлися, і вже не болить

Де замість крапок знаки оклику!!!

Літак набирає умить висоту,

І ми серед хмар, наче в космосі…

Хоч ми проживаємо явно не ту

Реальність.. Знов тремор в голосі…

А все буде йти проти правил гри,

Всього, що зі мною не сталося.

Всі СТАВКИ на «Сто 93»,-

Там МИ, як і призначалося…

Цикл віршів «Лоліта»: «Протистояння», «Лоліта», «193», «Ніколи.. Не з ним», “notMine”, «Я- експеримент», «Хмарочоси», “Tatto”, «Танець», “Soulmate”, «Краще»».) 

6.05 - 27.05.2025

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A