А ЧЕРВЕНЬ ТАК НІЖНО ЦІЛУЄ ДОЛОНІ...

А червень так ніжно цілує долоні,

І макам червоним фарбує вуста,

А вранішнє сонце у росах спросоння,

Немов спілий сонях з небес пророста.

``Мій пане ласкавий`` - шепочу незвично,

Так млосно хвилює, беззвучно, безмовно,

І трунком духмяним манливо покличе,

До тебе все лину я знову і знову.

Милуються квіти, пишаються вродою,

Й чарують мрійливо зелені дива.

Хмільним ароматом, п`янить прохолодою,

І магія літа між віт ожива.

Ці чари таємні і не зовсім звичайні,

Чого ж ще хотіти від літа, як див.

Хвилююся трави в ранковім мовчанні,

А червень мені про любов говорив.

Туманів мереживо на плечі накину,

Дурманом, маною мені ворожи,

Прозорим серпанком сховаюсь незримо,

Молю, про любов ще хоч раз розкажи.

А літо тримає знов душу в полоні,

В обіймах солодких поніжусь хвилину,

А серце моє десь між трав на осонні,

Мій червень шепоче: ``До тебе я лину``...