А журавлі летять собі додому ключами

А журавлі летять собі додому ключами

над землею, де за правду рубають мечами;

над землею, що покрита серпанком печалі;

над берегами, де пустують торгові причали.

А журавлі летять собі додому й не знають,

що домівка далека вже стала від раю;

що калина у полі вже не цвіте на морозі;

що ніхто по росі уже не бродить босоніж.

А журавлі летять собі додому й не знають,

що їх зустріне потворний скрегіт металу;

що почорніли золоті куполи на соборах;

що давно погоріли чудотворні ікони.

А журавлі летять собі додому й не знають,

що тут навіть діти в пташок стріляють;

що озброєні люди тут прагнуть миру,

та могилами усіяні гірські полонини.

А журавлі летять собі додому й не знають,

що мегери їхні гнізда обкрадають та валять;

що плюють на них і кістлявими топчуть ногами,

а святі новоявлені тиняються селами п’яні.

Але журавлі летять собі додому ключами,

летять над старими, гнилими дахами;

летять, хоч і бачать — там ворони кружляють;

летять, бо іншого дому такого не мають.