ангел смутку

Хлопчина,що в смутку на хмарах сидить.

Рахує секунди,хвилини й щомить.

Згадує день,що забуть він не в силах,

хоч крик у душі розгортає вітрила.

Розривається серце від гострого болю,

як вогонь,що спалює трави по полю.

Та попіл осяде — і в місці пустому.

Виросте поле зеленеє знову.

Зацвітуть там квіти,запахне красою,

вмиється серце живою росою.

І буде воно в тій красі процвітати.

Поки ангел не зійде його привітати.