Бабуся верба

Вірш / Природа

Золотом, золотом, золотом

Листя в траву опада.

Та спину ще гріє на сонечку

Старезна розлога верба.

Дупло величеньке у стовбурі,

Кора вже потріскана вся,

Узимку знаходять там схованку

Синички й дрібна комашня.

А сніг задзюрчить лиш струмочками,

Зрадіє бабуся-верба

Та затріпоче листочками,

Вона ще не всохла - жива.

2017 р.

18px
Шрифт
Вигляд
Прокручування
A- A+ 18px
Roboto Slab
Open Sans
Noto Serif
PT Sans
1.6
0px
Повільно
A