БАРВІНКОВА ТИША

Вірш / Суспільство

БАРВІНКОВА ТИША

На дачі спека, теплі вечори...

Барвінок стелить листя над ставком

І кам`яна доріжка до гори

Пливе крізь час, мов спогад за вікном.

І на терасі є своє життя:

Хоче оса залізти у компот,

Бешкетник-пес гризе чиєсь взуття,

А сірий кіт дрімає без турбот.

Барвінковий відтінок на зорі

Ніби шепоче тут: дзелень-дзелень...

Неначе тінь на скошеній траві

Він обіймає тихо кожен день.

Колиба тут — мов давній оберіг,

Який таїть традиції давно,

Сюди ведуть лиш декілька доріг

І це є світ, де ще не править зло.

Барвінком серце дихає ясним,

Немов на мить спинились усі дні

І все здається вічним і простим,

Коли душа не хоче метушні.

Мирослав Манюк

21.07.2025

#буревій_емоцій  #дача #челендж #барвінковий колір

Дата написання : 21 Липень 2025

Роботи автора
A