Батьківський дім

  Вир часовий розкуйовджує спогади.

Дзвінко стикаються пам`яті ниті,

Та під стакато повіки стулити

Складно в маршрутці, що спекою сповнена.

Вади дороги в обіймах розчиняться:

Батьківських, зáтишних та найтепліших.

Навіть короткі відвідини тішать,

Посмішки роблять напрочуд спочилою.

Миті відблимують цифри годинника,

Мов зачаклований татовий виріб —

Вдома хвилини стікають сумирно.

В рідні обличчя ніяк не надивишся.

Люмени світла з минулого більшають.

Виглядом ваблять матусині кекси.

Крига із клопотів меншає, кресне.

Чи то їх зважує серце по-іншому?

Буду підхоплена ще веремією,

Котру закручує ритм сьогодення.

Як же чудово, що є достеменно

Місце, де час все ще ходить розмірено.

Кілька десятків рокíв тому сипались

Градом секунди тут, зараз же стихли.

Я та онуки розбурхують вихор.

Хай же батьки будуть сповнені силами.