БЕЗ ВОРОТТЯ

Вірш / Суспільство

БЕЗ ВОРОТТЯ

Приходить мить, коли усе зникає,

Було колись, та звіялось як сон.

Минуле тихо у безодні грає,

Розлогим вітром шепче в унісон.

Старі шляхи у далечі згасають,

Сліди покажуть, хто куди пішов.

Все, що тримало, з часом видаляють,

Немає шансу повернути знов.

Прийняти треба те, що час спливає,

Що не вернути вже минулий день.

Мрія стара із часом теж згорає,

А суєта дарує лиш мігрень.

Є шанс один: прийняти свою втрату,

Знайти заміну для кошмарних снів.

Хай світ старий згорить на свою страту,

Щоб новий день із темряви ожив.

Вчимося жити без минулих років,

Щоб вільно бігти у новітній час.

Зруйнуємо шляхи своїх пороків,

Йдемо туди, де світ чекає нас.

Мирослав Манюк

02.07.2025

Дата написання : 02 Липень 2025

Роботи автора
A