Безвісти

Безвісти, мов між світами,

Маминими сльозами,

З вірою і любов`ю

Зустріч настане знов.

Безвісти у розлуці,

Батька слова в науці —

Все, що сказав із серця:

«Щоби жила любов».

Безвісти та у серденьку

Скаже кохана раненько,

Ніжно так і тихенько:

«Я тебе обійму».

Безвісти десь у світі,

Вдома чекають діти,

Хочуть тебе зігріти —

Чом ти не йдеш, чому?

Безвісти, мов в руїнах,

Кличе тебе Україна.

Всі упадем на коліна:

«Господи, поможи!»

Безвісти всіх повернути,

Жодного не забути,

Та, розірвавши всі пута,

Шлях до спасіння вкажи.