•Біллі Мілліган•

Питань нагальних багато все ж, але є ОДНЕ:

Хто я і звідки прийшла сюди, і яка мета?

Життя (яку називаю грою)-воно складне;

Слизьке і мОкре під час дощу, як спина кита.

Рандомна радість жене нас знов, чи нестримний біль,

Реконструюємо сенс буття під здоровий глузд.

А все що збуджує кров нескінченно- кінцева ціль,

«Краща за всіх» - щоб почути з жадАних вуст!

На перших шпальтах гучних газет не згадають нас,

Та попри все, це не зломить, не спинить рух.

Я оберу самобутність з усіх прикрас,

І не сприйму на рахунок те, що так ріже слух,-

Каталізатор «такий собі» для миттєвих втіх.

Поки жага до пригод не спинилась, мрій!

Куди б не йшов, ти завжди обереш «своїх»,

«Свої» завжди оберуть тебе! Та тлі всіх подій.

Якщо й доводити щось колись , то собі самій,

А не навмисно зачиненим двЕрям, то не твоє.

Плач коли плачеться, та не втрачай «надій».

Підживлюй Бога в собі, вставай і дій.

Не більше знаю про всесвіт цей, аніж немовля,

Змінивши сотню облич, не бійся своє знайти!

А відображення прошепоче знов: твій дім - це я.

І хтось з цієї сторони відповість: мій дім - це ти!!!

27.05.2025