БЛАЖЕНСТВО

БЛАЖЕНСТВО

День згас і ніч упала на вуста,

Мов раб торкнувся я тебе поволі.

Злітає в небо млосність золота,

Роса стікає на сідниці голі.

Ти теж торкнулась тиші у пітьмі,

Там, де завжди була блаженства зона.

Усе завмерло, тільки я в тобі

Свій рух робив, тривожив твоє лоно.

Крізь сонний шепіт простяглася мить,

Де небо гнеться від нічної спраги.

Тремтить світанок, місяць ще висить,

І мариться в безодні ця наснага.

Розкута ніч більш не турбує слух,

Вона лише поділить все блакиттю.

А ми у танці... ось останній рух...

І дух із тілом об`єднались миттю.

Усім буттям йдемо з тобою в рай,

Де кожна зірка — дотик твого стану

І поки ніч не скаже: “Прощавай”,

Тебе кохати я не перестану.

Мирослав Манюк

28.07.2025