Босорка

Вона сиділа на ґанку своєї хатинки,

Дивилась на гори, що розрізають небо

До неї йшли витоптані людьми стежинки,

Крики сов неслися за смереками ехом.

Вона піднесла до вуст з чаєм чашку,

Вдихнула аромат Карпатьских трав.

Заплющила очі, щоб почути спів пташки,

І перерахувала про себе список справ.

Розтерла руки костляві й холодні,

Спробувала зігріти їх гарячою свічкою.

— Цікаво, ким я буду для них сьогодні? —

запитала босорка, яку звуть Євдокією.

Ангеліна Александренко

29.04.2024