Юлія Нокс 5 днів
Вірш / Культура

Боїшся ?

Цей вірш народився з роздумів про власні страхи та про те, як вони здатні обмежувати людину. У ньому страхи розташовані від звичних і зовнішніх до найглибших внутрішніх переживань. Головна думка проста: найстрашніше — прожити життя, так і не наважившись по-справжньому жити.

Чого так страшно іноді бува? Боїшся тіні, смерті, не кохання. Боїшся вимовить котрісь слова,            Боїшся власного зізнання.

Боїться стати хтось чужим.                                 А хтось боїться — справжнім. Бояться бути в дурнях всі, Та й правду знати страшно.

Бояться вносить корективи,          Страшаться, що все піде шкереберть. Бояться посухи і зливи,                          Бояться рушить уперед.

Бояться зради й самотиння ,                Бояться висоти і мрій.                                         Й боротись хтось боїться,                                 А хтось — залишитись без сил.

Бояться впасти і піднятись,                              Не сміють голови піднять.                                 А дехто вже так звик до висі,                       Що вже й боїться опускать.

Бояться як знання, так і незнання,       Бояться щось зробити,  десь не так.        Бояться покликів кохання,                     Бояться догми порушать.

Бояться як речей великих,                             Бояться як речей малих.                                    Людство постійно щось боїться,                 Тому на місці і  стоїть.

Бояться люди — кожен свого,                Страхів тих в світі не злічить.                          Та найстрашніше, мабуть, — жити,                    Так й не наважившись прожить.

Дата написання : 20 Липень 2026

Роботи автора

Поки публікацій немає

Немає нічого для відображення

A