Час

Годинник цокоче в порожньому черепі,

пісок забиває знесилений вдих.

Ми тонемо сліпо у мертвому веремі,

де час-паразит жре живих і палких.

І шкіра тріщить, як стареє полотно,

від безпорадності мозок згаса.

Це згасання повільно іде на дно,

і ріже тканину іржава коса.