Частина дев’ята. День незапланованих зустрічей
Проза / Гумор
Кожна нормальна людина насправді нормальна лише частково.
На ранок Єва прокинулася зі стійким наміром повернутися додому. За останні кілька днів пригод їй вистачило, тому навіть після повноцінного нічного відпочинку бажання завершити свої пошуки не повернулося.
Та не встигла вона вибратися з ліжка, як озвався її мобільний. Відеодзвінок від Богдана. Закрила обличчя долонями, пробубнівши щось подібне до протяжного «о-о-ой». Дівчина геть забула, що надіслала йому вчора вранці повідомлення з маминими вимогами й попередженням про те, чим все закінчиться, якщо їх не виконати. Хлопець нічого не відповів, але Єва після історії зі Стасом навіть ім’я своє не без труднощів пам’ятала.
Вона спершу почала шукати очима гребінець для волосся, та потім махнула рукою і прийняла виклик.
— О, привіт. Я вже подумав, що не відповіси.
— Спала.
— Я бачу, — добродушно посміхнувся. — Як пройшла твоя зустріч зі Стасом?
— Обмежимося одним словом: жахливо. Будь ласка, ні про що не питай. Краще скажи, що стосовно нашого фіктивного весілля? Коли будемо розігрувати драму і розлучення? Я маю тебе зрадити, чи різко розлюбити?
— Чому ти? Може, то я падлюка, яка розтоптала твоє кохання? — промовисто підняв праву брову. — А якщо серйозно, то ось що…
Богдан повідомив, що обдумавши все як слід, прийняв рішення розповісти правду, і наголосив, що навіть відчув полегшення. Він, як і Єва, одразу сильно пожалкував про розігране весілля. Іноді ідея здається не на стільки паршивою, поки не реалізуєш її.
Тож, вчора ввечері у нього з Анною Костянтинівною відбулася дуже довга і нелегка розмова. Богдан морально готувався до неї весь день, гадаючи, що після неї мама забуде про існування сина.
Жінка багато плакала, але сталося все геть не так, як собі уявляв хлопець. Анна Костянтинівна зізналася, що все життя так погано озивалася про геїв не тому, що зневажає чи ненавидить. Справжня причина у її колишньому чоловікові, який пішов від неї до коханця. Вона на скільки сильно образилася на нього, що не дозволяла спілкуватися з сином, щедро осуджуючи всіх людей з гомосексуальною орієнтацією. Хоча чудово розуміла, що він з таким самим успіхом міг піти й до іншої жінки.
Після Богданового зізнання Анна Костянтинівна почала корити себе в тому, що через її багаторічну злість на колишнього чоловіка, власний син боявся відкритися матері.
— Дідько, відчуваю себе персонажем мелодрами, — відповіла Єва на розповідь хлопця.
— Ага, а ми в цьому фільмі головні кретини.
— То ти тепер не будеш переїздити до іншого міста?
— Я не збираюся відмовлятися від хорошої роботи. Мені тут стільки не заплатять. Але я не лише з цього приводу зателефонував. Маю для тебе ще одну новину…
— Чому замовк? Це щось погане, чи театралізуєш момент?
— Я знайшов твого незнайомця.
— Якого незнайомця? — Єва не одразу зрозуміла, кого той має на увазі. — Ой… Трясця! Як і нащо?!
— Я думав, ти зрадієш… — усмішка сповзла з обличчя. — Так, Єво, я вимагаю детального звіту про вчорашній день. Явно сталося щось дуже кепське.
— Мене більше не цікавить ця дурня з пошуками колишніх симпатій, тому… Дякую звісно, але я не спілкуватимуся з ним.
— Боюся, доведеться. Я розповів йому про тебе і він тепер хоче зустрітися. І… ну…, — Богдан винувато зам’явся. — Словом, я розповів йому достатньо для того, щоб Женя сам зміг тебе знайти.
— А-а-а-а-а!!! Катастрофа! — кинула телефон на подушку. Лише за пару хвилин, трішки заспокоївшись, озвалася, не беручи, проте, мобільний до рук: — Отже, Женя… То ти не розповів, як ти його знайшов?
Богдан відповів, що останні кілька днів «випадково» згадав у кількох компаніях своїх знайомих про оказію з танцем та пташиним послідом. І ось одна дівчина впізнала історію свого колишнього одногрупника. Навіть дала його контакти в соціальних мережах.
— Я хотів тобі віддячити за… весілля.
— Так. Постривай-но. Тобто ти купі народу розповів про те, як мене голуби обгидили?! Знущаєшся?!!
— Ну-у-у-у… Я твоє ім’я не називав.
— Бодь…
— Га?
Ситуація була дещо незвичною, адже, Єва так і не взяла до рук телефон, тому хлопець міг бачити лише ідеально білу стелю готельного номера.
— Готуйся зустрічати гостей сьогодні. Виїжджаю вбивати тебе.
Поїздку додому довелося відкласти. Єва сердилася через несанкціоновану допомогу від Богдана, але кінець кінцем дійшла висновку, що це навіть непогано. Їй в будь-якому разі необхідно заїхати до батьків, а враховуючи, що розмова мала бути не з легких, то вона б точно почала шукати способи відкласти її. Але знаючи себе, дівчина розуміла, що опинившись так близько до батьківської домівки, не зможе поїхати, не зайшовши до мами й тата.
Хоча зустріч з Женею таки сильно лякала. Єва навіть думати боялася про те, чим це закінчиться. Саме тому вона ось вже годину бродила з кутка в куток і раз за разом виглядала у вікно, вид з якого скоро вивчить напам’ять. Ступінь катастрофи наростав у геометричній прогресії від одного хлопця до іншого, але що може бути страшніше від майже зґвалтування? Хтось помре? Від такої здогадки аж мурашки на тілі виступили.
З безодні відчаю її вирвав стук у двері. Що? Хто це може бути? Окрім Артура ніхто не знає, де вона зупинилася, та й той проводжав лише до входу в готель. З’явилася думка просто тихенько пересидіти, поки непроханий гість піде, але стук посилювався і Єві стало незручно від того, що це не дуже сподобається іншим мешканцям.
— Ну нарешті! — на порозі стояв Стас. Дівчина хотіла зачинити двері, але той встиг втримати їх і зайшов всередину.
— Забирайся! — почала задкувати. — Як ти мене знайшов?
— Простежив вчора за тобою й Артуром. А ще дав хороші чайові, щоб мені сказали, в якому номері ти зупинилася.
— Не чіпай мене! — Єва боляче вдарилася об стіну, до якої несподівано швидко наблизилася. — Артур казав, що ти… Що зґвалтування не в твоєму стилі.
— Ого! А я думав, він розповідав про те, який я паскудний гад, — хмикнув. — Але то таки правда. Тому розслабся, не чіпатиму я тебе. І сядь вже, бо в мене таке відчуття, що ти зараз у стіну влізеш. Нервує.
— З якого дива я маю тобі вірити, особливо після того, що було вчора?
— Як же ти мене дратуєш. Мені некомфортна ця ситуація з недозґвалтуванням. Чому ти опиралася? Я ж бачив твої очі, ти не повинна була бути проти. Чорт!
— Я шокована. Ти думаєш, тебе хочуть всі жінки планети?
— Ні. Але в мене завжди було хороше чуття в цьому плані. А ця ситуація з тобою постійно відволікає мене. Ти зруйнувала моє ідеальне бачення себе.
— Якого дідька?! — Єва на скільки обурилася, що це придушило її страх і вона навіть присіла на стільчик. — А ти коли вранці прокидаєшся першим ділом лижеш свій зад, чи відсмоктуєш самому собі?
— Сюди йди, — постукав долонею по ліжку, ігноруючи різкий випад дівчини.
— Не піду.
— Тут Артура немає. Якщо я передумаю, то рятувати тебе не прибіжить, — дівчина згадала свій сон і в середині все похололо. — Але якщо зробиш, що прошу, то я опісля піду звідси.
Це було абсолютною дурістю, але Єва повільно підійшла і сіла біля Станіслава. Втім, вона виправдовувала себе відсутністю тривожного передчуття, яке так лютувало вчора в кабінеті. Дівчина повірила йому. Абсурд, але факт.
Склала руки на грудях і з німим запитанням зосередилася на обличчі хлопця.
— Поцілуй мене, — видав таким буденним тоном, ніби просив подати чашку з водою.
— Що?!
— Ти почула. Я даю тобі вибір, — Стас, розуміючи, що може не добитися бажаного, вирішив схитрувати й зіграти на її страху. — Або ти добровільно просто цілуєш мене і я покидаю тебе, або я візьму тебе силою.
— Боже, як же мені шкода твою дружину, — Єва, не дозволяючи собі обдумувати ситуацію, різко впилася в його губи. Цілувала так, ніби намагалася відлупцювати хлопця власними вустами. Він відповів з не меншою грубістю. Вони навіть руками не торкалися одне одного. Стас своїми обпирався об ліжко, а Єва стисла долоні у міцний замок на своїх ногах. Поцілунок завершився так само раптово, як і почався.
— У тобі до біса внутрішніх блоків. Твій наречений…моя дружина… совість… відраза до мене, такого нахабного бабія… розчарування у дитячому коханні…, але на рівні інстинктів ти мене хочеш, — на його обличчі з’явилася широка нахабна посмішка. — Аби хтось прибрав все перераховане, ти б добровільно віддалася мені, — встав з ліжка і під пильним поглядом Єви попрямував до дверей, а потім, обернувшись через плече, додав: — Живи тепер з цим. Або переконай себе в тому, що я не правий. Якщо зможеш, — остання фраза була сказана тоном а-ля «у тебе це ніколи не вийде».
За Станіславом зачинилися двері.
Єва раптом розреготалася від того, що прийшло їй на думку. А вони таки схожі. Обоє відбиті на всю голову.
Єва знову стояла перед дверима Богдана. Цього разу її не трусило від хвилювання як вперше. Попри все, що їй довелося пережити через їхні дурні голови, дівчина відчула, що почувається так, ніби приїхала до друга. Вона хмикнула сама до себе від такого висновку. Друг-гей — стереотипна мрія слабкої половини людства.
Натиснула на дверний дзвінок, не припиняючи посміхатися. Та відчинила їй Анна Костянтинівна.
— Чому застигла, ексневістко?
Таким чином Єві довелося пережити ще одну незаплановану зустріч. Жінка звісно спершу пожурила її, але також подякувала за те, що не відвернулася від Богдана, коли тому було складно. Дівчина не втрималася і підмітила, що Анна Костянтинівна недолюблює її ще з дитинства. На що отримала жартівливу відповідь, що то вона просто вже тоді відчула майбутню невістку.
— Це ж треба, вийшла сухою з води, — задумано сказала Єва, коли жінка пішла до себе. — І за що таке везіння? Мені більше годиться горіти в пеклі.
Перед тим, як приїхати до Богдана вона заскочила додому. Але і там діалог пройшов на диво спокійно. Мама щиро зраділа від того, що вони вирішили піти найправильнішим шляхом. Втім, від такого штилю дівчині стало ніяково й вона вирішила переночувати у Богдана. Невідомо, як це працює, але коли ти провинився і тебе налаяли, змусили заплатити, то почуваєшся краще, ніж коли отак все спокійно. Можливо, таким чином обурюється совість? Або ж це насправді один зі специфічних способів Вищих Сил покарати винуватця… Раніше згадана совість однозначно влаштує темну своєму власнику, який напакостив і лишився чистеньким.
— Нічого, завтра Женя прийде, — не втримався від жарту Бодя. — Розвеселишся.
— Не нагадуй.
— Та мені самому неспокійно.
— З чого б це? Чи у тебе є ще одна страшна таємниця, яку ти знову спробуєш приховати з моєю допомогою?
— Ні, але… — його тон був дуже багатозначним.
— Що відбувається?
— Ти мені не розповідаєш, що в тебе сталося, то чому я мушу про свої справи розповідати?
Передчуття знову прокинулося, завирувало і видало щось подібне до «так-так-так…».
Частина десята. Голубиний послід для щастя, сорому та бід
Частина з гумористичної повісті ``Вояж перед весіллям``. Шукайте інші розділи у збірці з відповідною назвою.
