Частина одинадцята. Приховані маніпуляції
Проза / Гумор
Якщо ви починаєте з самопожертви заради тих, кого любите, то закінчите ненавистю до тих, кому принесли себе в жертву.
Богдан з острахом увійшов до власної квартири. Щойно мимо нього пролетів Женя і вираз обличчя в нього був такий, що хлопець вже почав налаштовуватися захищатися. Та гість обмежився вбивчим поглядом і стрімко подріботів вниз східцями.
Єву він знайшов на дивані. Та сиділа, склавши долоні на колінах, і дивилася кудись у невідомість перед собою.
— Що у вас тут сталося?
— Напружена розмова, — голос звучав відсторонено, дівчина навіть погляду на Бодю не перевела.
— І-і-і… Що наговорили?
— Перш ніж… п-п-ідлаштовувати… зустріч, міг би в мене… з-запитати…
Дівчина раптом розплакалася. Богдан очікував, що вона кричатиме на нього, почне знову гамселити подушкою чи просто піде, але точно не такого. Він присів біля неї й незграбно обійняв.
— Розкажи, що в тебе сталося. Ти сама не своя, відколи повернулася.
— Нічого… Просто я плаксива.
— Нічого подібного. Ти не з таких дівчат.
— Хм… — з її горла вирвався звук між схлипом і смішком. — За кілька днів, що ми спілкуємося, ти вже вдруге заспокоюєш мене.
— Так, не сперечайся, бо зараз поїду в Стаса особисто питати.
— Ні! — зіжмакала пальцями рукава його сорочки.
Кілька хвилин Богдан мовчки погойдував Єву, ніби маленьку дитину, аж поки її схлипування потихеньку не припинилися. Впевнившись, що дівчину можна ненадовго лишити саму, зник на кухні, а повернувся вже з тацею, на якій розмістилися дві чашки з чаєм і тарілки з тортом.
— На тебе піде весь мій стратегічний запас чаю, — пожартував, прилаштовуючи тацю на дивані.
— Ой, впевнена, в тебе тут купа дівчат постійно зависає, судячи з фоток в мережі. Я не думаю, що можу видудлити більше, ніж вони.
— Я не вожуся з ними, як з тобою. Плачуть вони найчастіше в інших місцях.
— Але чому? — Єва підігнула ноги під себе і старанно подмухала на напій у своїй чашці. — Після такої заяви, аби я не знала, що ти гей, подумала б, що запав на мене.
Богдан добродушно розсміявся.
— Та власне тому, що ти поводишся саме так, як поводишся, — трохи помовчав, обдумуючи, як правильно пояснити сказане. — Ледь переступивши поріг, ти задираєшся з ногами на мій диван зі світлою оббивкою, вільно говориш все, що тобі подумалося і не відчуваєш дискомфорту, коли ночуєш зі мною в одній кімнаті, чи навіть коли я заспокоюю тебе.
— Ти зацінив моє нахабство і невихованість? — показово голосно відсьорбнула чай, зиркаючи з-під лоба.
— Та ні. Я не сприймаю це саме так, — знову задумався. — Так, ти вірно підмітила, що в мене широке коло спілкування. До слова, це досить зручно — я знаю до кого звернутися за допомогою з безліччю проблем. Але з ними ми просто весело проводимо час разом, іноді виручаємо одне одного. Але ти — це зовсім інша справа. З тобою я почуваю себе максимально комфортно і відчуваю, що це взаємно. Ти допомагала мені, закривши очі на власні почуття і розуміння того, що ми робимо дурість, бо тобі просто не було все одно на мої проблеми… бо я попросив. Я сам вожуся з тобою, коли ти плачеш, намагаюся допитатися що сталося, тому, що, несподівано для себе, реально хвилююся, — по губах ковзнула короткотривала хитрувата посмішка: — І при цьому всьому я не хочу затягти тебе у ліжко. Гадаю, приблизно так виглядає дружба споріднених душ.
— Ото ти філософ…
Єва в кілька великих ковтків допила чай і почала розповідати про свою поїздку в сусіднє місто і про розмову з Женею. Вона не приховала жодної деталі, розповіла буквально все, що змогла згадати. В процесі дівчина ще двічі розплакалася, але по закінченню свого довжелезного монологу відчула полегшення. Ніби хтось різко розділив те, що її мучило і забрав собі половину. Тепер Єва зрозуміла, що зможе все пожбурити в найвіддаленіші куточки свідомості та повернутися до стабільного внутрішнього стану і нормального життя.
Дівчина відкинулася на бильце дивану і прикрила очі. Ноги, на яких вона сиділа весь час, так затерпли, що ледь відчувалися, але на неї опустилася така сильна втома, що Єва вирішила просто ігнорувати неприємні відчуття. Поки Богдан відніс тацю на кухню і помив посуд, дівчина встигла заснути.
Хлопець, коли помітив це, допоміг їй нормально лягти, ігноруючи нерозбірливе муркотіння і стомлено-незадоволений стогін та бурмочучи собі під ніс, яким ідеальним чоловіком міг би стати. Трохи посидів біля неї, підпираючи долонею підборіддя і дослухаючись до спокійного дихання. Довго думати не став. Швидко зібрався, написав коротеньку записку для Єви та вийшов з квартири.
Богдан був відсутній близько двох з половиною годин, але коли повернувся додому, дівчина все ще спала. Хлопець поспішив зіжмакати й викинути записку. Очевидно, що правду Бодя у ній не написав, але якщо Єва взагалі не дізнається, що він кудись їздив, це буде ідеально.
Тим часом дружина Стаса закінчила обробляти рани чоловіка, який, ясна річ, не зізнався, хто й чому його так відлупцював.
Вечоріло. Сонячні промені повлягалися жовто-оранжевими плямами там і сям по кімнаті. Як тільки розплющила очі, Єва відразу відчула себе дивно. Ніби засинала в одному житті, а прокинулася в іншому. Сіла й озирнулася навколо себе. Це коштувало їй різкого болю в потилиці й лобі. Богдан, як здалося на перший погляд, дрімав, сидячи в кріслі. Та варто було дівчині заворушитися, як він одразу розплющив очі.
— Виглядаєш так, ніби зараз здохнеш.
— Дякую, ти теж красунчик.
— Навіщо говорити на стільки очевидні речі?..
— Я щойно згадала, чому ти мене так бісив в дитинстві.
— Ти ж казала, що була закохана в мене.
— Одне іншому не заважає. Ні на кого не можна так сильно розсердитися, як на того, кого любиш.
До ночі Єва майже не вставала. Богдан напоїв її знеболювальними й кількома порціями свого вище згаданого стратегічного запасу чаю. Ще намагався нагодувати, але це йому вдалося вже ближче до десятої вечора під час перегляду комедійного серіалу, і то лише частково. Спостерігаючи, як дівчина поступово приходить до тями, хлопець лише впевнився в тому, що навідатися до Стаса було правильним рішенням. Хтось мусить час від часу нагадувати подібним покидькам, що вони не можуть витівати все, чого їм забажається.
— Що плануєш робити далі?
— Тобто?
— Ну, хлопці з твого списку закінчилися. Що далі? Заміж?
— Не знаю… — прошепотіла, поволі усвідомлюючи сказане Богданом. Вона чомусь навіть не звернула на це уваги. — Хочу розповісти про все Артемові.
— Сказилася?!
Раніше Єва планувала безсоромно приховати свою маленьку поїздку від нареченого. Однак, поступово почала усвідомлювати, що ніколи не зможе спокійно жити, приховуючи таке гігантське шило в мішку. Все це припинило бути відносно невинною дурістю після того, як вона погодилася розіграти фіктивне весілля, і далі все ставало лише серйозніше. Не можна починати сімейне життя з подібними таємницями.
— Я не добре вчинила, але я йому не зраджувала, тому наважуюся сподіватися, що він пробачить мені.
— А ти пробачила б?
— Не знаю… Не впевнена.
— Іноді мені здається, що ти просто шукаєш збочені способи розійтися з ним.
— Відколи це бажання бути чесною вважається збоченням?!
— Чесність — ні. А от спроби розійтися будь-яким чином окрім відвертої розмови нормою не вважаю.
— Трясця, та чому ти вирішив, що я хочу розійтися з ним?
На задньому фоні завершилася чергова серія серіалу і після нетривалих титрів в квартирі стало небезпечно тихо.
— Бо ти його не любиш. Ну не поїде дійсно любляча людина шукати колишніх. Якщо ти копаєшся в минулому, то тебе однозначно турбує теперішнє і можливе майбутнє.
— В нас чудові стосунки. Нам ніколи не було нудно разом. Ми підходимо одне одному.
— Нова зарядка до телефону замість старої зламаної теж підходить.
— Що ти намагаєшся сказати?
— Що Артем для тебе — вигідна партія, а не коханий чоловік. Просто міряєш ти не по товщині гаманця, Єво. Ти не хочеш залишатися сама. Користуючись моєю аналогією, він для тебе зарядка, без якої ти вирубишся. Не своя, не рідна, але… підходить. У вас спільні інтереси, ви одне одного не бісите…
— Та ти дістав! Аналогія з сукнями хоча б красива була.
— Ти знаєш, що я правий.
— І кого ж тоді я по-твоєму люблю?! — дівчина випалила те, що прийшло на думку, навіть не проаналізувавши перед тим.
— А ти когось любиш? Я такого не говорив. Але якщо в тебе виникло таке питання, то варто задуматися над відповіддю.
Єва жваво бігала з кухні до кімнати й назад, накриваючи на стіл. Нарешті вона повернулася додому і чекала на прихід нареченого. Ні-ні, та й повертаючись до вчорашньої розмови з Бодею вона задумувалася над його словами довше, ніж хотілося б. В якийсь момент на думку спало запитання: а що на рахунок Артема? Він дійсно любить її?
«Гарно з’їздила, нічого не скажеш, — міркувала Єва, запалюючи свічки. — Тепер не лишилося впевненості ані в собі, ані в Артемові… Хоча, можливо, сьогодні наша остання спільна вечеря, бо коли він дізнається, де я була… Ні, не думати в цьому напрямку!».
Артем прийшов рівно о тій годині, на котру вони домовлялися. Одразу кинувся обіймати й цілувати свою наречену. А Єва тим часом старанно прислухалася до того, що відчуває. Вона рада його бачити, як і завжди. Втім, вперше замислилася над тим, чи саме так радіють коханій людині. Дівчина раніше взагалі не мала думок про те, що це можна робити правильно, або ні. Абсурд! Це все вина Боді і його дурнуватих аналогій.
Романтична вечеря минула в приємній атмосфері. Артем вже налаштувався на більш доросле продовження вечора, коли Єва, як істинна дівчина, зіпсувала весь настрій на найцікавішому місці тою самою фразою, яку так люблять чоловіки — «нам потрібно поговорити».
— Можливо, завтра? Я скучив…
— Ми звісно можемо зараз сходити в спальню, але поговоримо ми все одно сьогодні.
— Дякую, що хоча б перед вечерею не сказала, що її доведеться виблювати.
— Тебе так напружує перспектива розмови зі мною?
— Звісно ні! Просто я буду постійно про це думати… відволікатися… А мені таке не подобається, — Єва, яка добре знала, що саме так і буде, встигла запитати себе подумки, чому не відклала розмову на годину-дві, поки Артем озвався знову: — Розповідай, що там в тебе.
Перш ніж розпочати своє зізнання, дівчина змусила його пообіцяти, що той не перебиватиме її та, що головне, не натисне на капці, поки вона не закінчить. Це виявилося дуже правильним рішенням, адже Артем, слухаючи її, виглядав так, ніби ось-ось лусне, ніби занадто сильно надута повітряна кулька.
Єва ж і собі, сама того не плануючи, структурувала все, що з нею сталося й аналізувала власні емоції й міркування. Вона звісно вже давно не могла розглядати свою витівку як невинну дівочу дурість, але натомість розгледіла очевидні плюси. Дівчина знайшла нового друга, зрозуміла, що все не просто може бути не таким, як здається, а у більшості випадків геть інакше, особливо, якщо мова йде про людей і те, якими ми їх бачимо, згадала себе колишню, а головне — нарешті почала думати. Думати, чому фактично стала своєю протилежністю і чи дійсно задоволена цим, думати, чому їй не сиділося вдома, якщо вона дійсно така щаслива наречена… Нарешті Єва до кінця усвідомила, що хотів їй пояснити своїми аналогіями Богдан. Лишалося відшукати відповідь на головне запитання: чи правий він у своїх припущеннях?
— Не очікував від тебе такого, — тон Артема такий же холодний, як вираз його обличчя.
— Я теж, — стисла руки в такий міцний замок перед животом, що пальці аж побіліли. — Чесно кажучи, я й подумати не встигла перед тим, як зробити. Але в мене ні з ким нічого не було, ти ж мені віриш?
— І що далі? Це мало б мене заспокоїти?! — Артем почав міряти кімнату кроками, при цьому стараючись не розривати зоровий контакт з Євою. В його погляді світилося явне презирство. — Чесно кажучи, я думав, що зміг приборкати вітер, який аж свистить в твоїй голові.
— Тобто?..
— Я роками старався навчити тебе бути серйозною, стриманою… Приймати правильні рішення.
— Про що ти? — Єва ще ніколи не чула від Артема нічого подібного. Всередині наростала неприємна гіркота. — Я ж не собачка, щоб мене дресирувати…
— Так, ти гірше.
— Що?! — хвиля обурення й нерозуміння розтікалася всередині, ніби пекуча отрута.
— В собаки собачий розум і від неї знаєш чого чекати. А ти… — Артем знову сів на своє місце і замовк на хвилю. — Не буду брехати, коли я тебе вперше побачив, то дійсно, як то кажуть «поплив». На що, на що, а на власне відображення в дзеркалі тобі не нарікати, — хмикнув. — З часом я ще й зрозумів, що ти розумна дівчина і можеш стати дуже успішною. Мені почало уявлятися, який чудовий тандем вийде в нас з тобою. Єдине, що заважало — твій вітряний характер. Ти жила емоціями й ігнорувала поняття «серйозність». Та ти запала мені в душу, тому я переконав себе в тому, що з роками ти подорослішаєш, і…
— І тоді ти вирішив видресирувати мене під себе! — договорила Єва замість нього.
Ось воно! Нарешті вона зрозуміла, чому так змінилася. Це Артем зробив її такою, до того ж провернув це доволі хитро. Він ніколи не влаштовував скандалів, не говорив прямо, що йому не подобаються ті чи інші речі. Натомість хлопець постійно повторював, що вона його маленька дівчинка, якій потрібно навчитися виживати. Коли Єва, на його думку, робила дурниці, поводив себе так, ніби на ціле життя старший від неї, а отже, достатньо мудрий для того, щоб пробачити, виправити й забути. Артем тривалий час не обговорював з нею нічого серйозного, говорячи, що його маленькій дівчинці не потрібно забивати цим свою голову. Він дійсно піклувався про неї. Постійно дарував подарунки, влаштовував милі й романтичні несподіванки, лишався поруч, коли Єві було погано, підтримував, часто розв`язував її проблеми… Розв`язував проблеми… Так, дійсно. Навіть ті, з якими вона хотіла розібратися сама. Хлопець все повторював, що не хоче, аби його кохана ненароком не зробила ситуацію ще гіршою. Раніше Єва думала, що він просто на стільки сильно її кохає, що іноді перегинає з опікою, і не помічає, що її все більше дратує ставлення до неї, як до дитини.
Але все було не так! Артем знав що робить. Він маніпулював нею. Єва стала придивлятися до тих, з ким він спілкується як з рівними й вчитися бути такою ж, як вони. Вона була занадто розумною та амбіційною, аби у стосунках змиритися з роллю «маленької дівчинки» з обмеженим колом прав, яку не сприймають як рівну собі, і хлопець, одразу підмітивши це, використав в своїх цілях. Чим більш «правильно» дівчина поводилася, тим серйозніше він ставився до неї.
Він змусив її змінитися, не змушуючи… Змусив думати, що вона сама так вирішила. Можливо, зараз у нього б і не вийшло провернути подібне, але тоді вона була геть юною і закоханою, гадала, що з власної волі стає іншою заради близької людини, та так звикла до себе нової, що в якийсь момент дійсно повірила в те, що просто подорослішала.
— Я нічого не робив лише з власної вигоди. Я думав про твоє майбутнє. Про наше майбутнє.
— А якби я не змінилася? — підняла праву руку. — Ця каблучка опинилася б тут, аби я продовжила поводити себе «неправильно»?
— Єво, не переводь стрілки. Жертва сьогодні я.
— Ммм… Дійсно?
— Саме так! Я думав, ти захотіла попрощатися зі своїм дитинством чи щось на кшталт у цій своїй поїздці. А ти вирішила пройтися по мужиках. І доходилася до того, що один з них ледь не нагнув тебе силою, — Артем підійшов і схилився над нею. Єва не могла зрозуміти, її нудить від його одеколону, чи від слів. — Ти реально думала, що вирядитися і заявитися до чоловіка з відвертостями про те, що була в нього закохана — це гарна ідея? Чесно кажучи, я певною мірою навіть розумію його, — обхопив її підборіддя рукою і змусив дивитися прямісінько в його очі. — Слухай, а може тобі просто захотілося урізноманітнити своє сексуальне життя перед весіллям?
Єва різко відштовхнула його двома руками, зірвалася з місця і відійшла на пару метрів. Та за мить передумала, підійшла назад і виписала йому дзвінкий ляпас. Артем навіть не моргнув, ніби нічого не відбулося.
— Поки що не дуже схоже на вибачення.
— Я вже з десяток разів перепросила за те, що влаштувала цю поїздку і за фіктивне весілля з Богданом.
— Але не за те, що одного чоловіка намагалася звабити, а іншому плакалася в жилетку і проводила з ним ночі в одній кімнаті.
— По-перше. Я. нікого. не зваблювала, — Єва відчула, як палає її обличчя, а очі щипає від сліз, які можуть покотитися щоками в будь-який момент. — По-друге, я не відчуваю себе винною за те, що дозволила другові втішити мене.
— Ну так, втішити, — в його тоні відчувався однозначний натяк.
— Богдан — гей.
— Мені чхати, на кого в нього стоїть! Мене обурює твоя поведінка, — направив на неї свій вказівний палець. — Заручена дівчина, яка весело проводить час з лівим хлопцем. Просто супер!
— Артеме, котись з мого дому, — Єва відчула, як по щоках потекли сльози. Вперше в житті вона відчула себе на стільки приниженою. В середині розросталася… ні, не образа, не біль, а безмежна пустота.
Хлопець пішов мовчки.
Частина дванадцята. Нові одкровення, відпочинок і мідний таз
Частина з гумористичної повісті ``Вояж перед весіллям``. Шукайте інші розділи у збірці з відповідною назвою.
