Чернетка від 11 2025

СВЯТА ЛЮБОВ.

  Стрімко наближаючись до Землі, Вона з сумом згадала, як вже давно не була на цій дивній голубій планеті. Промайнули сотні мільйонів років, змінились її мешканці, змінились сотні цивілізацій! Що ж Її чекає на цій оновленій планеті? Якими стали її мешканці, яким середовищем існування оточили вони свій світ, які несподіванки та що незвичайного та неочікуваного чекає Її там, серед поколінь людей, що давно змінилися?

   В прагненні якнайшвидше добратися до місця призначення, подумки плануючи свої дії, згадувала те, що було тоді, в ті далекі благодатні часи.

«Господи, як давно це було, - думала Вона, - скільки тепер попереду роботи, скільки складних, заплутаних проблем?»

   Ось вже з’явилася маленька крапочка планети Земля, вона повільно збільшувалася в полі зору, набираючи масу і колір. В безмежному космічному просторі Земля поступово видозмінювалась, наповнюючись біло-голубими відтінками, які ставали більш насиченими, перетворюючи її  в загадкову красуню. Потім почали проступати обриси зелених материків, голубих океанів, білих шапок – масивів на полюсах.

   Наближаючись до планети, Божественна Любов вирішила сповільнитись і, не поспішаючи, полюбуватися незвичайною перлиною в нескінченному Всесвіті  цієї Галактики. Планета Земля плавно ширяла в космосі, повільно обертаючись навколо своєї осі, напоказ виставляючи свою красу. Посланниця Творця милувалася  красою Його Творіння, перебуваючи в захопленні від видозміненої поверхні далекої планети.

   «Боже ж мій, якою гарною стала ця планета! – думала Вона. – якби ще ця зовнішня краса відповідала і внутрішньому вмісту її мешканців!? Та, на жаль, це далеко не так! Тому й послали Мене втрутитися в хід подій, щоб скоригувати спосіб мислення її жителів, коли вони проживають свої життя. Знайти своїх сестер і допомогти їм виконувати свою місію в такі важкі часи. Виявити та виправити помилково обраний шлях, підказати правильне розуміння почуттів, врятувати своїх сестер від видозмін та зникнення».

    Божа Посланниця вдивлялась в обриси Землі, в прагненні відчути тепло планети, проймала поглядом її поверхню, в пошуках мерехтливих відблисків полум’яних та щирих почуттів. Але тільки холод Всесвіту оточував весь простір і насилу проглядалися поодинокі спалахи прояву людяності в почуттях людей. Вона знову сумно зітхнула, розуміючи, що робота буде складною, а працювати доведеться довго, і повільно рушила до орбіти, готуючись до вторгнення в повітряний простір Землі.

    Любов повільно ширяла над землею, вивчаючи місця проживання людей. Там, внизу лежали велетенські масиви материків, мерехтіли води океанів. Спустившись трохи нижче над материком, вона роздивилась багаті лісові масиви, строкаті змійки рік і блискучі блюдечка озер. Зверху все здавалося гарним, спокійним і дуже привабливим, але ЛЮБОВ знала, що на самій поверхні землі кипить життя людського потоку, цивілізації, що змінилася. Люди змінили спосіб життя, розширивши свій кругозір, відкрили нові науки, вивчила надра землі, вийшли в космос. Але в них почало проявлятися  порочне, егоїстичне ставлення до навколишнього світу.

Пізнаючи та вивчаючи навколишнє середовище, людське суспільство зробило швидшим свій темп життя. Населення планети зросло в рази і оточило себе безліччю корисних і безглуздих речей, створило тьму помічників – машин і різних пристосувань. Люди збудували нові житла, створивши величезні поселення – міста, сховавши під панцир придатні, родючі землі, покинувши землеробство. Нові види діяльності  відвели їх від природи  в світ віртуальних справ, витіснивши собою першочергову турботу про землю-матінку. Метушня мегаполісів  видозмінила душу і почуття людей, і ЛЮБОВ повинна відновити первородство цих почуттів, повернути їх початкову Божественну суть – Любити щиро і безкорисно.

   Божественна ЛЮБОВ, послана Творцем в ім’я порятунку вічного життя людських душ, корекції їх теперішнього існування, відновлення істинного розуміння буття, кинулася шукати своїх загублених і видозмінених сестер. Щоб допомогти їм відновитися, відвести від хибного розуміння їх суті й дати настанови на шлях істини, виправити те, що вже відбулося і затвердити правильне розуміння головного почуття, що називається Любов!

   В пошуках загублених сестер, посланниця облетіла материки. Цей світ Вона не впізнавала! Коло за колом, повторюючи свій шлях, то спускаючись до самої поверхні  землі, то здіймаючись у височінь до хмар, Вона намагалася з висоти польоту охопити зором поверхню, що цікавила Її. Та ознак присутності сестер не відчувалося, прохолода людських стосунків, заздрість і злоба не давали можливості зорієнтуватися в просторі, в пошуках їх місцеперебування. Тоді ЛЮБОВ вирішила облетіти всі населені пункти, від мегаполісів і до малих містечок та сіл, розуміючи, що завдання ускладнюється і часу піде набагато більше, ніж думалося спочатку. Те тепло чистої й світлої Любові, доброзичливості, взаєморозуміння, які повинні були випромінювати люди в присутності її сестер, не притягувало Божественну ЛЮБОВ, тож пошуки ускладнювались.

   Розсипавшись на сотні частинок, що перевтілились в крихітних фей, Вона розлетілась в різні частини планети, вирішивши відвідати кожен куточок землі, знайти в кожному місці сестру й огорнути її вуаллю божественної любові для відновлення істинного первородного стану.

    «Милі сестри, що сталося з вами, де ви? – думала Божественна Любов. – Чому нема тепла почуттів, що так видозмінило ваш вигляд? Що сталося тут, в цьому метушливому, марнотратному світі? Де ваші випромінювання, де сяйво радості, щастя та любові? Дивні стосунки склалися на цій планеті! Але так довго життя людей не зможе існувати, бо будь-яка сутність хоче уваги, тепла, світла, кохання! Без цього вона приречена на загибель від байдужості, злоби й ненависти.

    Блукаючи над містом, що прокидалося, Вона милувалася свіжістю ранкової зелені трав і дерев, вслуховувалася в щебіт ранніх птахів, зазирала у вікна будинків. Як же все навколо було гарно! Сонце сходило і в його ніжних променях Земля повільно виходила зі сну, і так само повільно прокидалося все живе. Краплі роси вмивали її поверхню, ясне небо поспішало розбудити її населення, обіцяючи теплий, радісний ранок. Дивовижні пташки співали вранішніх пісень, вони пурхали в повітрі, звеселяючи слух і око першим перехожим.

    «От і прокинулись люди, - зраділа ЛЮБОВ. – Вранішні клопоти допоможуть мені розпізнати одну з сестер, Любов до людей. А ну, подивимося на сімейні стосунки, чи є взаємоповага, такт, культура співіснування? Чи збереглися в маленькому осередку суспільства взаємовиручка, розуміння, турбота про кожного з його членів?»

   ЛЮБОВ шукала тепло, що випромінюється в чистих, щирих стосунках. Вона повільно летіла вздовж будинків, зазираючи в житла людей, шукала хоч якісь ознаки сестри, прислухаючись до розмов, ловила інтонації, вивчала манеру поведінки, те як обмінювалися поглядами рідні, близькі та чужі люди.  І тільки, но спіймавши перші теплі потоки доброзичливих почуттів, Божественна Любов побачила свою сестру, що ширяла:

- Ну нарешті, - вигукнула Вона, огортаючи її своєю вуаллю, - не легко було тебе знайти! Що з тобою відбувається, тебе насилу можна впізнати? Чому тепло твоєї присутності таке слабке, чому ти не проявляєшся в людських взаємовідносинах? Адже вони не світяться  тою світлою любов`ю до ближнього, яку отримали в дар  від Господа?

- Ох, сестричко, - сумно відгукнулась у відповідь сестра, - люди забули про щирість, ховаючи свої природні почуття до чоловіка, дітей, батьків, друзів за метушнею, клопотами й турботою про інші проблеми. Я давно втратила своє первозданне обличчя, стала забувати про свої обов’язки проявляти та зміцнювати  безкорисність, відданість і вірність почуттів. Легковажність і вседозволеність розбестили людей, й ті почали ховати свою прихильність до сім`ї так глибоко, що ці почуття почали зникати зі списку життєво необхідних почуттів. Я почала повільно перетворюватися в егоїстичну, обов’язкову любов.  Бо ж шлюб, дружба легко зав`язуються й так само легко розриваються! Щира прихильність і турбота  перетворюються в обов’язок, корисливість і вигода охопили людей, вони перестали цінувати вірність, чесність... Соромляться проявити доброзичливість, запропонувати допомогу, проявити елементарні людські почуття. Але ти не засмучуйся! Ще не все втрачено, люди тягнуться до Бога, почали приймати віру, приходять в храм і отримують Господнє благословіння, відновлюються благочинні почуття. Шлюб укріплюють вінчанням біля вівтаря, відновлюються минулі дружні стосунки. Це й врятувало мене, бо інакше ти б мене й не впізнала, і не знайшла.  Набагато гірше справи в службових взаємовідносинах між колегами, співробітниками, особливо в робочих колективах, на виробництві в процесі роботи. Там, в основному, панує обман і вигода, віроломство і зрада. Чесність, взаємоповага, бережне ставлення один до одного – ці почуття тут давно вимерли, як не корисні, зайві, як такі, що заважають особистому збагаченню. В цьому світі процвітають ЕГО до своїх сородичів, егоїзмом, егоцентризмом, це воно породжує заздрість, злобу.  Його негативна сутність отруїла цей світ, вселилась в серця людей, витіснивши чистоту і благородство стосунків. Йому вторить велика спокуса, що підбурює і спокушає, яка штовхає небоговірну людину у світ сірих мрій і примарних ілюзій.

 - Наш Батько – Творець дуже стурбований нинішнім станом цього світу, - говорила їй у відповідь Божественна ЛЮБОВ. - Адже спочатку твоя місія задумувалася, як природна, добра справа для мешканців Землі. Ти повинна зміцнювати свою сутність – Любов до людей, маєш ще більше працювати над відновленням свого первородного стану, повинна знаходити можливості посилювати почуття прихильності, відповідальності, серйозності цих почуттів. Коханням за кохання, коханням за будь-який прояв неприродних, порочних проявів. Адже ти, Любов до людей, потім передаєш естафету іншій нашій сестрі – Любові до тваринного світу, до природи. Ти ж знаєш, як люди ставляться один до одного, так вони будуть ставитись і до навколишнього світу. Старанно працюй, гордо неси своє призначення в маси людей, розквітай у їхніх серцях щирою, благоговійною Любов`ю. Проявляйся турботою, увагою, пов`язуй їх спільними інтересами, справами. Господь посилає тобі благословення і свою ЛЮБОВ. Охоплюй своїм теплом-вуаллю всі сім`ї, колективи, віддай їм свою енергію, і вона повернеться до тебе сторицею! Ну, а тепер прощай, бережи себе, сестро!

   Божественна ЛЮБОВ зграйками маленьких фей піднялася до небес. Їй терміново треба було згрупуватися, зібрати себе з частинок, зосередитися і відпочити на хмарах, відновити свої сили. Щоб відродити первородство Любові у людей, Божественній ЛЮБОВІ довелося віддати майже всю свою енергію. А скільки часу було витрачено на те, щоб охопити всі жилі ділянки землі та всіх її мешканців!

- Отче наш, - благала Божественна ЛЮБОВ, - важка місія, допоможи мені відновити свої сили, аж надто довго я шукала першу сестру, аж надто багато пішло енергії на відновлення її перворідності. Дай мені сили якнайшвидше продовжити свій шлях і виконати, покладене Тобою, завдання!

   ЛЮБОВ повільно ширяла над вечірнім містом. Там, внизу, гірляндами вогнів, світилися вулиці, будинки, парки. Люди більш спокійно рухалися по тротуарах, розкуто прогулювалися алеями парків – їх робочий день закінчився, метушня у справах трохи відступила, а на зміну їй прийшли у когось метушня побуту, у когось ліньки та розслабленість. Можна було спостерігати, чим жителі цієї планети займаються у вільний час. ЛЮБОВ кружляла  над вулицями й парками, виглядаючи іншу свою сестру, мимоволі помічаючи, скільки тварин мешкає в сім`ях людей. В одних місцях вони займають, трохи не головне місце, витіснивши турботу про дітей і людей похилого віку. В інших вони взагалі замінили людям дітей, і ті обдаровували їх своєю божевільною любов’ю. В будинках комфортно жили кішки, собаки, птахи, інші екзотичні тварини. Божественна ЛЮБОВ подумки була вражена такими неприродними зв`язками:

«Які дивні ці люди!? Носяться з безмовними тваринами, сюсюкаються з ними, витрачають на них великі суми грошей, забуваючи про нащадків, предків. Моя сестра зовсім втратила первозданний образ, перетворившись на маніакальну любов. Потрібно терміново її розшукати, відновити первородну сутність моєї бідної, забутої сестри».

    Вона знайшла її у важкому стані, побачивши пошарпаний плащ - накидку бляклого кольору, тільки зірочки мерехтіли своїм єством, підтримуючи останні сили своєї господині.

-  Ну, нарешті, - вигукнула Божественна ЛЮБОВ, огортаючи  її своєю вуаллю, - не просто було тебе знайти! Ти знаєш, адже я тебе ледь впізнала, дякувати, магічні зірочки просигналили мені. Чому ти не покликала нас на допомогу, чому забула про Отця нашого, Творця?! Адже без Нього ми ніщо.

   - Ох, сестрице моя, - сумно відгукнулась та у відповідь, - у людей сталася зміна цінностей.  Вони почали відходити від клопітких, обов`язкових сімейних турбот, замінивши їх тимчасовими, нестійкими. Адже за прирученими тваринами дбати легше, і відповідальності немає ніякої. Свої почуття вони бережуть, уникаючи стресових, проблемних ситуацій. Адже діти та старі люди заважають жити вільно, безтурботно, а що таке мати собаку чи кішку в будинку? Тут же зовсім інша справа, тварина не дорікне, не засудить, нічого не скаже. Людям так сподобався такий стан речей, що я й не знаю, чи зможеш Ти щось виправити. Цивілізація диктує зовсім інший темп життя, людям ніколи заводити дітей, думати про них, піклуватися, а що то пташка чи кішка – насипав їй корму, купленого в магазині, і пішов у своїх справах. Свобода, безвідповідальність, байдужість – ось девіз нинішнього Світу. Він страшний, він згубний для майбутнього. Мільйони тих, хто живе на цій планеті, не цінують і не бережуть цей Світ, цю Землю, так що можу вберегти, виправити, змінити я?

    Божественна ЛЮБОВ розуміла, що самій їй дійсно не впоратися з такими труднощами, її сестра - Любов до тваринного світу, до природи безнадійно хвора, хвороба її запущена і складна. Люди, поряд з божевільною любов`ю до домашніх тварин, втратили інтерес до бездомних, диких тварин. Ті гинуть від людської байдужості, від винищення та змін довкілля. Природа не витримує хімічних атак сучасної цивілізації, промислових викидів, не перероблених відходів. Вона гине від варварських “досягнень” людей – знищення природного покриву Землі, її зеленої зони, забруднення водного середовища, руйнування та винищення заповідних, недоторканних територій. Тваринний світ диких звірів не витримує такого сусідства і гине, зникаючи назавжди з цієї планети. Люди забули про найголовніше – утримувати свій Світ у любові та злагоді, турботі та увазі, не забуваючи про минуле, прагнути до майбутнього, продовжувати свої рід у любові та вірі. Але цих почуттів тут практично немає! Невелика частина жителів цієї планети не в змозі збагатити весь Світ мізерними іскорками своєї ЛЮБОВІ, їхня частка занадто мала для порятунку та відновлення сприятливого та щасливого проживання на цій планеті.

- Отче наш, Творець, - благала знесилена Божественна ЛЮБОВ, сльози відчаю і безмірних страждань за життя не розумних людей повільно котилися по її щоках, - тільки Ти зможеш знайти розв`язання цієї проблеми. Господи, візьми її в свої руки й виріши на свій розсуд!

Божественна ЛЮБОВ тихо плакала над своєю сестрою, ніжно її обіймаючи.

- Що ж з нами буде, сестричко? – у відчаї вигукнула Любов до тваринного світу, до природи.

- Все буде так, як має бути. Все в Божих руках, а ми тільки будемо мовчазними виконавцями Його Волі. Будь хороброю, моя бідна сестро, на нас чекає тривалий і складний шлях розв`язання цієї проблеми. Якими методами буде оперувати Творець, нам не відомо і тому ми повинні бути готові до всього.

*

    Божественна ЛЮБОВ повільно кружляла понад Землею, перевіряючи ступінь випромінювання тепла навколо планети. Результати її не тішили – прохолода продовжувала огортати Землю, і це говорило про те, що її населення проявляло не достатню кількість щирих почуттів, безкорисливої природної Любові один до одного. Основна маса людей продовжувала жити колишнім життям, а невелика кількість тих, хто повернувся до Бога обличчям, розкривши своє серце і душу на зустріч Великій Істині, не могли обдарувати повною мірою тим теплом любові, яка життєво необхідна їхньому дому – планеті. Слабке мерехтіння іскорок, це ще не вогонь тієї сили, яка може палати, зігріваючи Всесвіт, зміцнюючи силу Сонця, радувати Творця своїм вдалим Творінням.

     ЛЮБОВ все кружляла і кружляла, роздумуючи про розв`язання проблеми, і раптом, швидко скинувши свою вуаль, огорнула нею всю планету. Вона миттєво прийняла єдино правильне рішення – обдарувати своєю силою Святої Любові кожного мешканця цієї планети. І хай вона віддала свою силу божественної любові - Вуаль цій планеті, але ще Вона мала Святу Любов, якою обдарує людей - унікальним Творінням Творця.

       Розсипавшись сотнями мільйонів промінців - стріл, Свята Любов кинулася до душ і сердець людей, щоб на довгі віки залишитися на Землі, проявитись у кожному жителі планети Земля і відновити велике почуття, колись подароване Творцем - щиру і безкорисливу Божественну ЛЮБОВ, СВЯТУ ЛЮБОВ!

Київ

Квітень-Травень 2008р.

(Пасхальна неділя)