Чернетка від 27 2025

Молися, жінко,

бо що тобі ще лишається?

У світі цьому висить колиска над прірвою.

Тримай її, чуєш,

молитв занімілими пальцями,

якщо відберуть, то разом з твоєю шкірою.

Молися, жінко.

Псалми ці колись написані,

їм тисячі років, вони помічні, ти знаєш.

Прикрий-но колиску,

вітрами зухвало розхристану,

сьогодні рятуй, бо завтра у тебе немає.

Молися тихо,

як вмієш, аби із вірою,

бо ж ``сила, і слава – і вовіки віків – амінь``.

Шукай-но стежину

Забрати колиску над прірвою,

бо ж там, у колисці, без ліку твоїх поколінь.

Молися, пташко,

проси прародину сиву

(імен їх не знаєш – вони поросли корінням)

спасти цю дитину

в колисці, над чорним обривом,

своє золоте, найцінніше своє насіння.

 Збірка ``@тобі``