Цифрове лінчування на «Аркуші»: Як кумівство перемагає свободу слова

Це текст не про образу. Це текст про адміністративне свавілля та повну деградацію професійної етики на одній з українських літературних платформ.

Я, Владислав Гришкевич, отримав 30-денний бан на платформі «Аркуш», а тепер повне видалення профілю і викрадення моїх творів (знову). Без жодного доказу. Без цитат «порушень». Без права на захист. Як юрист, я звик оперувати фактами. Як автор — сенсами. Але виявилося, що в «затишному болоті» локальної модерації факти лише заважають процесу цькування «незручних».

1. Феномен «Квантової логіки» vs Аргументована критика

Конфлікт почався просто: я дозволив собі опублікувати вірш про 8 березня. У відповідь я не отримав жодного літературного аргументу. Лише пасивну агресію та те, що я називаю «квантовою логікою» — де кожна авторка зобов’язана хвалити кожну авторку, незалежно від якості продукту.

Коли місцеві «королеви» зрозуміли, що іронія та логіка — це загроза їхньому стерильно-рожевому світу, вони вдалися до останнього засобу слабких: масових безпідставних скарг.

2. Технічна некомпетентність як інструмент цензури

Адміністрація «Аркуша» продемонструвала професійну неспроможність. Мене звинуватили у використанні «фейкових акаунтів».

- Де докази? Жодних IP-адрес, логів чи технічних підтверджень.

- Де комунікація? Офіційні запити ігноруються.

Вердикт очевидний: бан без пояснень — це не модерація. Це лінчування. Це розписка в тому, що правила на платформі існують лише для вибіркового покарання тих, хто не вписується в «тусовку». Зграя завжди має рацію перед законом — ось реальний девіз цього ресурсу.

3. Перевіряйте мої слова

Заходьте на платформу Аркуш і в пошуку вводьте:

1. Я володар, ти — ніщо

2. Байка про Стерильний Загін та Чорне Перо

3. Я права завжди

4. Ода бездоганній музі