ЦИФРОВЕ МАРОДЕРСТВО ТА ЦЕНЗУРА: Як українські платформи грабують авторів під час війни, а міжнародні гіганти рятують наше правосуддя

Поки на фронті триває запекла війна за виживання нації, у тилу, в ситому та затишному цифровому просторі, звила гніздо інша гідра — цифровий феодалізм, фінансове мародерство та системна цензура. Коли незалежний автор відмовляється грати за правилами локальних монополістів і випалює суру правду, його намагаються знищити. Але бренд G_Raw_Truth замовкнути не змусить ніхто.   

Нижче — хроніка одного безпрецедентного злочину, де фігурують платформи Букнет та Друкарня, пасивні українські регулятори та міжнародні фінансові мережі, які стали останнім рубежем оборони інтелектуальної власності.  

1. Цензура «рожевих окулярів» (The Censorship of Dark Realism)

Сучасний український диджитал-літринок вимагає рабської покірності та стерильності. Великі корпоративні платформи запровадили жорстку цензуру на дарк-жанри й «анти-ванильну» літературу. Вони вимагають обов`язкових «хепі-ендів», намагаючись згодувати суспільству прилизанні «рожеві» казки в часи національної катастрофи.

Коли я опублікував серію критичних матеріалів та блогів, викриваючи цю антиавторську політику, платформи відповіли миттєвою репресивною машиною. Мій авторський кабінет на Букнет було заблоковано.

2. Фінансове мародерство за спиною автора 

Блокування — це лише верхівка айсберга. Далі почався чистий кримінал. Позбавивши мене доступу до кабінету, реальної статистики продажів та елементарної можливості видалити власний контент, Букнет продовжив самовільно продавати мої книги за фіксованою ціною (69 грн за копію).   

Це не просто етичне дно. Це — пряме порушення ст. 176 Кримінального кодексу України (Порушення авторського права і суміжних прав) та Закону України «Про авторське право і суміжні права».   

Платформа банально привласнювала гроші за крадений контент, ігноруючи офіційні вимоги припинити нелегальний продаж. Цей безпредєл вдалося зупинити лише «хірургічним шляхом» — через масштабну ескалацію та процедури DMCA через американського доменного реєстратора GoDaddy та провайдерів у США.  

3. Кругова порука та «Друкарня» 

Коли я почав оприлюднювати залізобетонні докази та скриншоти цих фінансових махінацій, у гру вступила платформа «Друкарня». Майданчик, який на кожному кутку кричить про «свободу слова» та незалежний блогінг, без жодних пояснень та попереджень заблокував мій акаунт (Truth_Dissector). Чому? Бо правда коле очі. Локальні платформи влаштували солідарне полювання на відьмака, який підняв брудну білизну індустрії.  

Докази на YouTube-каналі G_Raw_Truth.

4. Імпотенція локальних інституцій проти глобального катка

Як професійний юрист, я пройшов усі кола внутрішнього пекла. Я звернувся до:

- Омбудсмена України (який офіційно підтвердив моє виключне авторське право);

- ПриватБанку (банку-еквайєра мерчанта-пірата);

- Національного банку України (НБУ).

Реакція? Бюрократична пасивність та повне ігнорування власних антипіратських регламентів. Наші фінансові інституції сховалися за папірцями, заявляючи, що без рішення суду вони не блокуватимуть шлюзи, через які відмиваються гроші за крадені книги. 

Оскільки локальна система виявилася імпотентною, справу було виведено на міжнародну орбіту. Наразі:  

1. Mastercard Compliance офіційно зареєстрував кейс, визнав докази достатніми та запустив розслідування (справу передано профільній юридичній команді).  

2. Visa IP Inquiries веде аналогічне розслідування щодо порушення Anti-Piracy Policy.  

3.  Справи та міжнародні правові прецеденти офіційно зареєстровані в Authors Guild (USA), PEN International (London) та European Writers` Council.  

🤡 «Професійна солідарність» по-хуторянськи: Кейс «Читомо» 

Окремий комедійний акт у цій драмі зіграло видання «Читомо», яке величає себе головним незалежним рупором книжкової індустрії. Отримавши офіційне звернення, структуроване юридичне досьє та всі докази кримінального злочину проти українського письменника, «незалежні журналісти» просто... увімкнули режим тотальної тиші.  

Коли міжнародні фінансові гіганти у Нью-Йорку та Лондоні реєструють міжнародні кейси, наше локальне медіа панічно боїться зіпсувати стосунки з платформами-монополістами. Писати про гранти, фемінітиви та тусовки — безпечно й прибутково. Захищати реальні права авторів від мародерів — страшно. Показова, боягузлива та дуже смішна позиція. 

Це не просто локальна суперечка скривдженого автора з сайтом самвидаву. Це глибокий зріз цифрового феодалізму, який показує: коли українські державні та профільні інституції виявляються безсилими або корумпованими, останньою лінією оборони стають міжнародні платіжні та правозахисні системи.  

Ми дотиснемо цей кейс до кінця. Коли Mastercard та Visa виставлять рахунки банку-еквайєру, а міжнародні інституції почнуть закручувати гайки, мовчати вже не вийде ні в кого.

Всі докази на YouTube-каналі G_Raw_Truth.

Правда на нашому боці. Руйнуємо цей картковий будиночок мародерів далі. 🦾🔥💀