Дефенестрація

Тут розповзлася пеня, наче пліснява по кутах,

Цифри в паперах ростуть, як хрущовки.

Месники йдуть — забиваю у двері останній цвях,

Щоб ці колектори хоч за стіною змовкли.

Тисне на вуха ця тиша — холодна і випрана,

Цей холодильник бісить та покрапує замість годинника.

У мене є парашут і моя «Україна»!

У мене є вихід і нема вибору.

Є право жити, яке собі виборю.

Є ще колектори — вже за моїми дверима.

Я розбиваю вікно — там свобода гола,

І протяг на кухню, як збовтана кока-кола.

Я розкрутив кола, злітаю вгору:

Ровер, вікно, парашут — порух.

Місто внизу, як велика брудна тарілка,

Вітер полоще сорочку і шорти.

Я не віддам ні копійки з мого кредиту!

Ну, незаконно — і шо з тим?

Ровер злетів, тобто вся «Україна».

Економіка, шо там ще? Вже не галімо.

Ось,

перейшовши останню межу,

Я впав у траву

І лежу