Дерреалізація - моє буття

Дерреалізація панує у думках,

І не знаю звідки я прийшла,

У здогадках пливе моє життя,

Та я не знаю де я… загублена в думках.

В голові - павутинне закляття ,

В грудях біль просочився наскрізь,

Мабуть, погубило те шаленство

Що не полишало мене протягом сторіч .

Я лежу й сміюся сама з себе:

«Невже насправді ти така слабка?

І гнів приховуєш уперто,

Немов це вийде - ти ж знаєш , що дарма!»

Душа болить нестерпною ганьбою,

Не дозволяє їсти, гратись, розмовлять,

Мимолітні картинки доводять:

Життя - це когнітивний дисонанс

Непорозуміння остеляє розум ,

Бажання жити все ж перемагає,

Із коми чую рідний теплий голос,

Який із глибини душі лунає.

Цей промінь, мов кінець тунелю,

Виводить душу в лабіринт життя,

Забути б цю гіркую панацею ,

Але ті ліки - поруч протягом буття