ДИСФОРІЯ

ДИСФОРІЯ

Екрани ріжуть очі мов радари,

І стрічка сипле присмаком нудоти.

Сюжети, ніби жорна у роботі,

Жують мене поволі в цім кошмарі.

У пальцях скрол, мов чотки для примари,

Години всі з`їдають тупо боти,

А кожен клац приводить до спільноти,

Де час проходить... і проходить марно...

Я рву цей дріт, що ссе мою свободу

Й виходжу в ніч без шуму і без коду.

Життя — не лайк, не жест для протоколу.

Потік цей вимкну, розчиню в тунелі,

Бо хочу жити не життям панельним,

А в спілкуванні у живому колі.

Мирослав Манюк

02.03.2026

#сонет