Дощ | Ірина Вірна

Дощ

Під тихий шелест ніжних крапель дощових

Так добре мріється й чекається на краще.

Приворожить,

заколисає,

поведе за думку-нитку в сни,

Щоб забуття вточило вік по краплі.

Розірве нитку провідну то гуркіт грому, то спалах блискавиці.

Немає спокою, зачаїлась в кутку думок десь мрія...

Що не спиться?

Розплескані надії та чекання рвані...

Під барабанний дріб дощу

пригадуєш

минулі зради-рани-драми.