Глина

Аделіна закрила теку, недбайливим рухом відштовхнула від себе та глянула на циферблат срібного ролексу, обрамленого маленькими блискучими цирконами. Тоненькі витончені стрілки невпинно рухались. Натякали, що рішення треба приймати швидко і правильно. 

Задача хорошого піар-агента не просто обрати потенційно вигідний мішок, котрий постачатиме кругленькі суми. Задача: обрати якісну глину, щоб виліпити хороший бренд. 

— Щож… — зітхнула Аделіна.  — Глянемо ще раз…

Чотири чоловіки: троє вже впевнено стоять на ногах — власник звукозаписуючої студії, рок-виконавець і засновник цифрового видавництва на Амазон. Їм піар більше для розширення та швидшого просування. 

А четвертий… Вона іронічно усміхнулась. Сирота з Бердичева. Це ж треба. Її рідне місто, з которого вона тікала якомога далі.

І втекла. І піднялась. Одна з відомих піар-агентів Лос-Анджелесу, інді-авторка. До її думки прислуховуються. Вона потрібна. За вісім років Аделіні вдалося зробити так, щоб не вона кидала клич в соціальних мережах, а її знаходили й вставали в чергу. Більше вона не була двадцятирічною переляканою дівчинкою. Обирала сама. Проте спогади про батька-алкоголіка хворобливо просочувались з-під амбарного замка. Дівчина згадала, як він замахувався пустою пляшкою. Та завмирала, наче давала можливість втекти. Скроні здавило, по тілу пішло тремтіння. Аделіна відкинулась на спинку й закрила очі, повторюючи собі: «Ти тут. Він тебе не дістане. Заспокойся.». Вдих… Невеличка затримка… Видих… Паніка відступила. Свідомість прояснилась. Вона знов підсунула до себе теку.

— Цікавенько… — хитро прищурилась дівчина. — Святослав… Ще й псевдонім собі взяв геть сірий. А тексти гарні… Від редактури та коректури відмовився. 

Це було й не дивно, бо навчався як і вона, на Факультеті Літератури. Ще й під крилом професора Гарісона всі роботи писав. Ясна річ, попросить його відредагувати. 

Аделіна взяла в руки фото й ще раз вдивилась в обличчя. 

— А ти, схоже, якісна глина… Зліпити можна.

6.09.2024