Гусак-самітник, добрий пекар та одна маленька мрія

У крихітному мальовничому містечку жив гусак-самітник, на ім`я Данило, що сторонився людей та гучно шипів і щипався сильним дзьобом, коли ті намагалися наблизитися. Насправді він народився дуже милим і товариським гусеням, яке щиро вірило у дружбу з людиною, аж доки його улюблений господар не захотів наваристого пташиного бульйону...

Данило, не бажаючи зіграти в каструлю, втік з дому та зажив одинаком; завжди був обережним, не підходив близько до людей, але одна маленька мрія таки привела гусака до біди...

Птах божеволів від ароматів, що розходилися з місцевої пекарні, й ну дуже хотів  бодай раз в житті скуштувати свіженьку булку.

І одного дня він наважився: прожогом вскочив у невеличке парке приміщення та кинувся до плетеного кошика зі здобою, але не помітив щілину між дощечками в підлозі й застряг. Данило люто вертівся, але лише зранив лапку, тінь пекаря вже нависла над ним, страх воском обволікав малесеньке сполохане серденько та нашіптував : ``ну, все, тепер точно вріжеш дуба, дурню...``.

Однак пухкий чолов`яга з ямочками на рум`яних щоках допоміг йому вибратися та, замість приготування пташиного бульйону, полікував бідосі лапку й забрав  його додому, де жив разом з псом, качкою та маленькою сірою мишкою.

Гусак ще певний час остерігався розправи, але доброта пекаря швидко пробудила в Данилові маленьке щиросерде гусеня, якому, втім, булочку дозволили скуштувати лише раз і зовсім трішечки, аби не захворів животик, та це легко пережити, коли маєш велику дружню родину.