Хлопчику, що запалюєш сонце...

***

Хлопчику, що запалюєш сонце,
мої світанки чекають на тебе?
Ти відбиваєш секундам ритм,
відділяєш: день за днем, ніч до ночі…

Я можу стати відлунням твоїх рук,
мені взагалі здалося:
ти міг би тримати ранок одним плечем,
якби попросила: «мені так треба… »

Натомість стискаєш музику в кулаці,
Слова – під язик, як пігулку від болю в серці…
Сонце позичить у тебе вогню
і спалахне на краю мого неба.