Хроніки Букнету: Збіг чи літературне рейдерство за лаштунками марафону?

Я, звичайно, не вірю в теорії змови і тому подібне. Але в такі дивовижні збіги, які відбулися на початку 2026 року, я теж не вірю. Саме тому я хочу відкрито розповісти про одного персонажа з платформи Букнет, який ховався під псевдонімом Кіт Микола, та про брудні залаштункові схеми, які мені вдалося розплутати.  

«Мамуля», фейки та алкогольний фентезі-треш

З тієї інформації, що я дізнався, цей «Микола Кіт» почав свою літературну діяльність на початку 2026 року — саме так, як і я. І, за дивовижним збігом обставин, він теж брав участь у марафоні взаємного читання, організованого його... «мамулею» (як він сам необачно бовкнув у коментарях). А «мамуля» — це не хто інша, як Джульєта Матикота, досить популярна особа на Букнеті та організаторка заходу. 

Ближче до теми. Микола Кіт брав участь у марафоні дарк-прози зі своїм твором з красномовною назвою «Ф.А.К.». І ось тут починається першокласний сюрреалізм. Його текст — це фентезійний треш про кота, який розпиває спиртні напої разом із бабками-зомбі.  

Поки мене та інших авторів заганяли в жорсткі жанрові рамки, куратори марафону змушували колег по цеху читати цей «шедевр» і писати на нього схвальні відгуки. Усіх усе влаштовувало! Виходить чудова картина: для «чужих» — сувора цензура, а для «своїх» ботів — повний карт-бланш. 

Але найцікавіше те, що акаунт Миколи Кота разом із його твором видалили з платформи майже одночасно з моїм блокуванням. Теж скажете збіг? Ну, я так не вважаю.  

У списках марафону була ще одна учасниця — Ася Рей. Судячи зі звітів Матикоти, вона мала написати по три окремих відгуки на твори колег. Проте я перевірив: у неї в профілі залишився лише один відгук з усього марафону. Дівчина або банально не схотіла витрачати свій дорогоцінний час на очевидний фейк, або просто не встигла до нього дійти через те, що організатори в паніці почали ліквідовувати профіль Кота, замітаючи сліди мого протесту.

Шановні читачі, добряче подумайте ось над чим: чому в «сина» організаторки, яка має вагу на сайті, у профілі світилося 0 коментарів, 0 власних творів, усього 4 підписники, але при цьому була дивна технічна можливість створювати блоги? А після скандалу його «основний» профіль поспіхом видалили як на Букнеті, так і на Аркуші.

Чому? Бо фантом виконав свою місію — зібрав безкоштовну активність із наївних авторів — і його списали в утиль.

Теорія змови чи продуманий кримінал?

А тепер я розповім про реальну схему, яка, на мою думку, повинна була реалізуватися через увесь цей маскарад. 

Місцева письменниця Ірина Звонок (яка публічно хвалиться «чотирма виданими книгами» та амбіціями «відкрити власне видавництво») раптово вирішила виступити в ролі мого особистого цензора. Вона почала наполегливо дорікати мені через відсутність… «класичного хепі-енду для пари» у моєму похмурому вестерні «Індіанець Джо», посилаючись на правила взагалі стороннього конкурсу. А згодом прямо радила мені повністю переписати фінал.  

Вам не здається, що вимога змінити оригінальний фінал мала набагато цинічнішу мету, ніж просто смакові розбіжності?

Пазл складається повністю. Нав’язування «рожевого фіналу» та спроба змусити мене переписати кінцівку — це класичний розрахунок на заволодіння чужою інтелектуальною власністю. Якби я піддався психологічному тиску й опублікував на сайті «кастровану», банальну версію, мій оригінальний, потужний, продуманий дарк-фінал залишився б у руках «критиків», які мітять у крісла власників майбутніх видавництв. Його б просто вкрали, трохи переінакшили, випустили під іншим іменем — і довести щось у нашому правовому полі було б майже неможливо.

Коли вони зрозуміли, що я не прогнуся і не віддам свій текст, мене просто забанили за вигадану «пасивну агресію», щоб прибрати автора з майданчика.

Рукописи не горять і не видаляються

Система зачистила кінці на сайті, але зробила це настільки незграбно, що повністю викрила сама себе. Вони забули, що в епоху цифрових технологій «рукописи не горять». Скріншоти, рецензії ошуканих учасників, які дивувалися зникненню Кота, та екранні відеозаписи неможливо видалити адмінською кнопкою. 

Будь-який читач може особисто перевірити мої слова. Для особливо лінивих я створив YouTube-канал G_Raw_Truth, де виклав усі відеоматеріали, які детально фіксують технічні махінації, раптове видалення фейкових акаунтів та хронологію зачистки доказів у цій справі.  

До речі, вся ця історія — готовий сценарій для гостросюжетного детективного трилера про виворіт літературного світу. Якщо якийсь режисер чи сценарист бажає взятися за екранізацію — звертайтеся, я готовий «поділитися» частиною прав на цей сюжет. Правда має звучати голосно.

Приписка: Шукайте відеодокази та підписуйтесь на канал G_Raw_Truth на YouTube. Справедливість та авторське право мають бути захищені.