Хто вона - Дружина.
Вірш / Психологія і відносини
Вона - як ранок світла і ясна,
В очах її весна і теплота.
Коли говорить, аж душа співає,
І спокій у її руках дрімає.
Вона як вогнище, що світить в темну ніч,
Дарує світло і тепло обійм.
Її любов - як гарний, ніжний сон,
В якому ми живемо в унісон.
Мені вона найкращий в світі друг,
Підтримає і не опустить рук.
Що зрозуміє навіть без розмов,
І вселить віру й сили знов і знов.
Коли мовчиш - вона все відчуває,
І серце б`ється, бо переживає.
Та навіть буря у душі вщухає,
Коли вона тобі у очі зазирає.
У домі затишок, хоч холодно на дворі,
Квітучий сад із посмішок й любові.
Тут смачно пахне, миром і думками,
Я вдячний Долі що нас об`єднала.
І посмішка її знімає втому,
Забув незгоди , як прийшов додому.
Бо на порозі щодня зустрічає,
Моя дружина ,що мене кохає
Із нею завжди тиша на душі,
Вона як дар, який дали Боги.
У ній і ніжність і вогонь в очах,
Вона та зірка,що підкаже шлях.
Так хто ж вона, запитують мене,
Вона та жінка, що життя дає.
Вона той янгол, що закрила дім,
Дружина - це любов, підтримка, мир.
Верещако Сергій.
