І через сотні років, через сотні кордонів...

І через сотні років, через сотні кордонів,
через сотні кілометрів, сотні ночей,
най горить вогонь твоїх спогадів
так, щоб не затушили пожежники.

Злість в`яне немов даровані квіти,
бажання помсти з часом сильнішає.
Пам`ять нагадує із тою ж силою,
що й прилітають ракети.

Зброя має бути заряджена,
шрами мають пекти й боліти,
аби не забувати за що борешся
і не відходити від початкової цілі.

Най пройде кілька місяців,
най пройде хоч десять років
доки ти не станеш перед ними обличчям
і не випустиш кулю в лоба.