І вечоріє і мовчить

І вечорієш, і мовчиш.

З дрімоти забуття сукаєш.

А віддалік бездум`я – чиж,

відбивсь від зграї.

Все теркотить і теркотить,

так згуба ця йому болить.

Таркату виплітає мить,

а як торкає!

О згадко-пташко, спин твій де ж?

Без відгалу по нерву б`єш,

аж віддалік – душа міліє

і вечоріє.

28.01.2025