Канікули в селі
Проза / Дитячий світЦукрові кубики танули в прозорій склянці з чаєм, поки поїзд мчав Зорьку додому. Вона везла з собою так багато літніх спогадів, що хоч лопатою горни!
Як з бабусею підгодовували кроликів, що так кумедно жували свою поживу, та пекли пиріжки з яблуками, засипавши всю кухню борошном й дзвінко регочучи.
Як з дідусем збирали лісові ягоди, а той хитро мружився, коли вона клала їх до рота, а не в кошик. Як сомнамбулою повзла за ним на риболовлю, люто відбивалася від ранкових комарів, але все одно гордовито спіймала власного карасика.
Як з дівчатами стрибали через резинку й збирали барвисті букети. А ще як здобула від хлопців прізвисько ``Вомбат``[1] під час гри у хованки: вона завжди добре ховалася, але якось її видала власна п`ята точка в картатих шортах, що одна єдина зрадницьки визирала зі сховку...
Словом, Зорька везла додому щастя!
У вомбатів задня частина надзвичайно міцна. Там товста шкіра та багато підшкірних хрящів. Тому ці тваринки часто використовують зад як засіб для оборони. Зокрема можуть затулити нею вхід до власної нірки.
