КІЛОМЕТРИ КОХАННЯ

КІЛОМЕТРИ КОХАННЯ

Між нами кілометри, ніби прірва,

У скло холодне, дихаю в розлуці.

Тягну кудись у темінь свої руки,

Збираю там для тебе сувеніри.

Твій погляд сниться і в нім є довіра,

Я в пам`яті тримаю ніжні звуки.

Наб`ю на пальці дві знайомі букви,

Щоб хоч би так було єднання тіла.

Я зустріч жду, мов порт чекає хвилі,

Мов той турист похмурий на розвилці.

Любов моя притягує магнітом.

Нехай роки кружляють по орбіті,

На відстані кохання ще сильніше,

Коли в думках та в серці мало тиші.

Мирослав Манюк

16.02.2026

#сонет