Кофеїн

Кофеїном я рятуюсь від сну.
У снах я бачу лише очі твої,
У снах я знову відчуваю весну…
Так важко бачити щоночі ці сни!

Вдягаю маску і продовжую гру,
Де я щаслива і прекрасне життя.
Знов граю роль, та на жаль не свою.
Це лицемірство, бо в очах – пустота.

Шукаю правду, мабуть мода така,
Шукати правду досить легко, повір.
Потрібно просто відчувати серця,
Коли виходиш серед літа надвір.

Години йдуть, але годинник стоїть.
Це все для того, щоб ми втратили час…
У кожного із нас хтось в серці сидить,
І це зсередини знесилює нас.

Найбільша слабкість у житті – це любов,
Вона породжує безсилля та біль.
Хай кожен з нас тут безперечно герой,
Та кожен з нас себе не бачить без мрій.

Ми безпринципні, ми підемо на все!
Та чи потрібно це без принципів нам?..
І що для тебе значить райдужне «все» -
Маленький острів, чи увесь океан?

Складати плани – це не для слабаків.
Читати книги – справа не для дурних.
Бо кожен геній себе з розуму звів,
Щоб зрозуміти – треба буть одним з них.

А я не геній. Все, що маю – це сни…
І кофеїном знов рятуюсь від них,
Бо в снах я бачу ті уламки весни,
Де так байдуже розсипаємось ми…