Коли я піду

Коли я піду, після мене залишиться лиш дим,

Мрії мої по світу рознесуть вітри.

Нехай вони збудуться тепер у іншого когось

Головне, щоб віру і правду віднайти вдалось.
​

Коли піду, після себе залишу таємниці.

Але кому, якщо за спиною лише пусті дзвіниці?

Можливо, нарешті, прозріють глухі і сліпі,

І хоч колись люди стануть людьми.
​

Коли я піду, для кого залишаться рядки у віршах?

Що від мене залишиться у людей в душах?

Та вірю, що рукописи так просто не горять,

А слова житимуть, поки над нами зірки височать.
​

Коли піду, хочу, щоб мене ви простили

За те, що був поганим другом і поганим сином,

За те, що мовчав, коли мав говорити,

Що добро від зла інколи не міг відрізнити.
​

Коли я піду, птахи затихнуть на мить,

А в небі над головами замерехтять вогні.

Прокинуться квіти, котрі зимували у снах,

Коли піду, тоді почнеться весна.
​

Коли я піду, пісні не перестануть співати,

Сумна гримаса не довго на лицях буде панувати.

І лише у однієї на столі лишиться горіти свіча,

Тієї, що в натовпі помітила риси мого обличчя.
​

Коли я піду, демони розставлять сіті,

Мільйони пліток переважать правду у світі.

Жахливий ураган, землетрус або знавіснілий пес,

Пам`ятай — тебе завжди прикривають з небес.
​

Коли я піду, з собою заберу твій страх,

І нехай навколо світ перетвориться в прах,

Але я буду завжди поруч — в твоїх снах,

буду ніжною посмішкою на твоїх устах.
​

Залишуся в твоїй пам`яті яскравим спогадом,

В багатті буду теплим полум`я золотом.

Я буду малювати візерунки взимку на склі,

Буду свіжою краплею дощу на твоєму лиці.
​

Буду прохолодним вітром у твоєму волоссі,

Залишуся нотою болю в твоєму м`якому голосі.

Буду торкатися шкіри теплими сонця променями,

Зігрівати прохолодними зимовими вечорами.
​

І навіть, коли всі забудуть, як я мав виглядати,

Коли моє ім`я перестане що-небуть означати,

Тобі ніжно посміхнеться наше дитя

І побачиш мій погляд в обрисах її лиця.
​

01.02.24