коли за порогом пекло...

довжелезне безмежним змієм

вповзає підлогою протяг.

розсовує стіни, допоки 

вони не звіються штипом

у темряві темних матерій.

і жалом (тригостре лезо -

лезо болю, жалю, печалі) -

жалить ним простір вільний,

трощить настирно стелю!

...і дах вибухає! в темінь,

у космос летять уламки...

і там, у всесвіті тому

створіння хвостаті гасають

на конях смолистих пекла

вершниками у кульбаках.

зривають пугами зорі

та скидують їх зі свистом.

зірки підбирають, складають

у кошики верболозні

мелюзини, лісниці, мамуни,

одміни, капуші та... - морок,

що манії дух зловорожий.

до млину ті кошики зносять.

жертовним дарунком,

у шані до ніг Млинаря висипають

злодійські вкрадені зорі.

простромлює їх він списом.

над огнищем з чорним димом -

з зірок випарює мрію,

допоки золою не стануть.

на жорна кладе їх камінні,

в смолу перемелює. потім

у пекло

(створінням хвостатим на радість!)

дощем, висипає смолою.

в ебенове небо - вереск!

та захват кувіканням, виски

до млинаря лунають...

...весь той апогей радіння

аж до шпарин досягає,

з яких лютий холод віє -

крізь них довжелезним змієм

вповзає підлогою протяг.

не щільно причинені двері

зі скрипом хитаються вільно............