кольорова кров

у моїх старих щоденниках —
старі квитки від тролейбусів,
і мої букви різного розміру,
в різні сторони:
в дитинстві я думала, що від твого почерку
залежить те, якою ти є людиною,
і я — як шампунь, що лишили на сонці:
все це світло робить мою кров жовтою,
вона червоніє тільки поряд з тобою,
зі мною вперше це не від злості.

така стабільність мені не подобається:
подовгу читати одну й ту саму книгу,
мати плани на наступне десятиріччя,
чи хоча б на наступний тиждень
і знати, яка доля — тепер моя:
писати про тебе однаковим почерком
допоки я геть не затихну
й це знайдуть під моїми підошвами:
у моєму місті на єдиний трамвайній зупинці
завжди сидить хоч одна людина,
і тепер нею буду я.

цієї осені я вдягаю прикраси,
які мені подарувало колишнє кохання,
та біжу в них зустрічати нове,
що як моя кольорова кров:
десь між дощем у зеленому світлі,
білим шепотом багатоповерхівок,
фіолетом моїх химер,

у моїх старих щоденниках — вічне нещастя,
а тепер я й не знаю,
що це таке.

14.10.2025