Криваве небо...

Криваве небо окреслює вечір.

Сходять на обрії поодинокі зорі.

Холодна ріка продовжує зухвалу втечу,

Й зупиняється лиш у Чорному морі.
​

Хмари стрімко прямують на захід.

В евакуаційне авто вантажать ноші.

Вечірнє безмовʼя порушує «вихід»,

Значить, десь поруч знаходяться наші.
​

Значить, війна все ще триває.

Значить, все ще триває життя.

Дитячий сміх й понині лунає,

Прикро лиш, що з укриття.
​

Прикро не бачити, як ростуть діти,

А друзів бачити в списках загиблих.

Чоловікам за життя не дарують квіти,

Лише на цвинтарі, біля лиць скамʼянілих.
​

Рука на мармурі залишає гарячий слід.

Небо над нами чорне й немає меж.

Слова в напівмороку тихі й крихкі, мов лід,

Як і життя наші, крихкі. Та все ж
​

І далі діти будуть рости уві сні,

І сивий місяць далі гратиме у мовчанку.

Бог народжується у пітьмі,

У пітьмі й помирає для того, щоб зранку
​

Сонце розтеклося по небу яєчним жовтком,

І тишу знову розтинала сумна пісня півня.

Чоловіки вітаються ледь помітним кивком.

Крокує світанок зеленими ланами Півдня.
​

20.01.2025