Кривдлива теплота

Свічка горить і не згасає

до появи срібного туману,

яким пихатишся ти —

холодний, ув’язнений

в середині моїх думок,

спокутий солодким, ненаситним гріхом.

Горить вогонь, горю і я,

доки ти не завдав удару.

Згасала я — ти сміявся.

Згинала я — ти наїдався.

Воля твоя…

і не питатимуть люди,

і не цікавишся ти.

Я по вік не забуду

твоєї кривдливої теплоти.