Крізь спогади життів
Вірш написаний про людину, яка згадала своє минуле життя – життя буддійського монаха. Могутні вчителі у вірші – це дракони, які є уособленням могутності, сили, мудрості та спокою.
Ходжу по знайомому місці –
Все рідне, трохи вже чуже.
Бачу на деревах зелене листя:
Знаю, спогад не мине.
Стежини сповнені мистецтвом
Й дещо лезами мечів.
Відчуваю усе серцем –
Спогад пройдених життів.
Піднімаюся по сходах,
Знизу – воїни стальні.
Дихають, немов по нотах:
Розмах – погляди чіткі.
На подвір`ї йде життя,
Воно бурлить, немов ріка.
Та хаосу тут і нема.
Все гармонійно.
Спокій серце загорта.
Дахи гострі.
Душа просить
Залишитися ще тут,
Тож виходжу у ніч тиху.
Місяць в небі - то мій друг.
Дивлюсь на нього...
За ним двоє
Могутніх вчителів живуть.
Один червоний, інший - білий
У танці разом знову йдуть.
І все, як треба.
Все живе.
Та лиш сумую, бо це спогад
В душі навіки застряє.
