Ломка

Весна — пора контрастів й розбіжностей.

Щедро зрошує землю небо травневе.

Я маю безліч залежностей,

Але найважча залежність — від тебе.

В мені різні стани й симптоми,

Багато з них ще не виявлені.

Літакам сняться аеродроми,

А ти щоночі снишся мені.

Це не кохання у звичному розумінні,

Відсутність тебе — для мене ломка.

Це наче навколо поля мінні

І кожен крок — це головоломка.

Невизначений стан і спітнілі руки,

Старі переломи починають нити.

Симптоми загострюються у дні розлуки,

Бо ти для мене, як у броніку плити.

Ти для мене, як турнікет на полі бою —

Рятуєш життя, попри те, що тіло — мішень.

Ти для мене, мов в кишені останні набої,

Що егоїстично лишаєш для себе лишень.

Давно вже запущена ця хвороба,

Й лікування жодного сенсу не має.

Я з тобою навіки, до гроба.

І мене це зовсім не лякає.

30.05.2026