Любов між рядками

Я тут, а ти там. Невідомо чи буде завтра.

Чи відпустить нас ця лютнева петля.

Чи гарно сьогодні співатиме наша арта.

Чи витримає цю пісню солона земля.

Залишається вірити, і бачити тебе у снах.

Згадувати характер і ритм твоїх кроків.

Знати, що ти любиш волю як вітер, як птах.

Не лічити скільки (орки) вкрали в нас років.

Намагатись зчитати тебе між рядків, квитанцій.

Розчути твій голос в паруючій тиші після дощу.

Вловити твій запах на холодних перонах станцій.

Обіцяти собі, що більше  не відпущу.

Шукати невпинно на вулицях не існуючого вже міста,

Відчувати, як тріщать  мостів моїх покриття і опори.

Відводити погляд, коли знайду  — навмисно.

Щоб не бачити як, все розсиплеться знову в порох.

А завтра?  Будуватиму в думках нові  міста, світи.

Щоб побачити в них хоч на хвилю тебе. І знову піти.